ується при оцінці. Наприклад, можна оцінювати об'єкт за його ринковою вартістю, а можна - за величиною витрат на його відновлення (відновна вартість). В останньому випадку можна враховувати знос, а можна його не враховувати. У п.4 Стандартів перераховано всього дев'ять різних видів вартості, відмінних від ринкової.
Крім цього, оскільки втрата або пошкодження майна є різновидом збитків, то для цілей розрахунку можуть бути застосовані різні ціни, як це передбачено в п.3 ст.393 ГК РФ.
Іншими словами, перед особою, визначальним суму, що підлягає відшкодуванню потерпілому, постає проблема вибору виду вартості та цін. Ця проблема всього деліктного права, але в ОСАГО вона, звичайно, також проявилася.
Доктрина і правозастосовна практика радянського періоду виробили два основні принципи, які зумовлюють такий вибір, - з одного боку, має бути повністю відновлено положення потерпілого, в якому він перебував до заподіяння шкоди, а з іншого - потерпілий не повинен в результаті відшкодування шкоди безпідставно збагатитися.
Виходячи з цього, виводять і спосіб розрахунку суми відшкодування за відновної вартості з урахуванням зносу. Тобто відшкодовуються витрати, необхідні для відновлення пошкодженого майна, розраховані за середньоринковими цінами, і з ціни замінних деталей віднімається знос.
Однак от питання - чи забезпечує відшкодування відновлювальних витрат з урахуванням зносу повне відшкодування заподіяної шкоди? Відповідь на нього залежить від того, що розуміти під повним відшкодуванням шкоди. Якщо це приведення майна в економічно колишній стан, то дійсно потрібно враховувати знос. Якщо ж повним відшкодуванням шкоди вважати приведення майна в попередній стан не тільки з економічної, але і з споживчої точки зору, то відшкодування витрат на відновлення з урахуванням зносу не забезпечить повного відшкодування шкоди.
Ось що пише з цього приводу М. Медведєв, аналізуючи одне з судових справ: в офіційному продажі не буває зношених, вживаних запасних частин, забезпечених сертифікатом безпеки. У продажу не може бути також автомобільної фарби з якою-небудь ступенем зносу. Таким чином, відшкодування вартості деталей з урахуванням зносу не дозволяє відновити, наприклад, сертифікати безпеки, які були у непошкоджених, хоча і зношених, деталей, тобто відшкодування буде неповним. Та й взагалі, потерпілий, ремонтуючи свою машину в звичайному сервісному центрі, в принципі не зможе поставити на машину зношені деталі - їх у таких центрах просто немає. Іншими словами, потерпілий, щоб продовжувати їздити на своїй машині, витратить гроші, а відшкодують йому їх не повністю. Чому ж заподіювач шкоди повинен бути звільнений від відшкодування цих витрат потерпілого?
Радянське деликтное право, з якого і прийшов до нас облік зносу, походило з необхідності максимально можливої ??компенсації потерпілому його порушеного інтересу, а з того, щоб він - не дай Бог - не збагатить. І хоча збагачувався в даному випадку людина тільки з чисто економічних позицій, а фактично нічого додаткового, крім відремонтованої машини, він не отримував - все одно і цього ніяк не можна було допустити.
Багато сучасні судді розуміють помилковість цієї логіки. Тому в арбітражній практиці ще до введення ОСАЦВ були справи, в яких суди відшкодовували відновлювальні витрати без урахування зношування поставлених при ремонті деталей, хоча така практика і не цілком відповідає загальноприйнятим у вітчизняній доктрині поглядам.
Таким чином, проблема зносу - це не просто приватна проблема розрахунку збитків, а частина більш загальної проблеми. Які права потерпілого повинні відновлюватися шляхом виплати відшкодування - тільки економічні чи також і інші права, яких потерпілий виявився позбавлений при пошкодженні майна? Чи повинно, зокрема, відновлюватися його право їздити на цій машині? Відшкодування з урахуванням зносу, як ми бачимо, дозволяє відновити майно не фактично, а лише економічно, і при цьому право потерпілого їздити на машині може бути відновлено, тільки якщо він доплатить за це свої гроші.
Абсолютно аналогічною є ситуація із середньоринковими цінами. Якщо завданням відшкодування є відновлення лише економічного становища потерпілого, то використання середньоринкових цін виправдано. Припустимо, однак, що пошкоджена гарантійна автомашина. Для збереження гарантії вона повинна ремонтуватися тільки в спеціалізованих сервісних центрах. А там ціни на ремонт більше середньоринкових приблизно на 20%. Чи слід при розрахунку відшкодування враховувати також і необхідність збереження гарантійних прав потерпілого або за збереження цих прав він сам повинен?? заплатити зазначені 20% ціни робіт? І чому заподіювач шкоди повинен бути в цій частині амністований?
У п.63 Правил ОСАГО підхід ра...