сті. Сам термін комунікативну поведінку в цьому сенсі вперше був використаний І.А.Стерніним в роботі В«Про поняття комунікативної поведінкиВ» і ставився до національного комунікативної поведінки. (У теоретичному плані в даний час можна говорити про три різновиди комунікативної поведінки: національному, груповому та особистісному.). Завдання сучасної лінгвістики, і, зокрема, фахівців у галузі досліджень з міжкультурної комунікації, полягає насамперед у тому, щоб сформувати наукові уявлення про комунікативній поведінці народу як про компонент його культури. До того ж науковий підхід вимагає створення власного термінологічного апарату опису, використання певних методів і прийомів, розробку моделей опису комунікативної поведінки.
Про норми комунікативної поведінки можна говорити в чотирьох аспектах: загальнокультурні норми, групові норми, ситуативні норми та індивідуальні норми. p align="justify"> Загальнокультурні норми комунікативної поведінки характерні для всієї лінгвокультурної спільності і значною мірою відображають прийняті правила етикету, ввічливого спілкування. Вони пов'язані з ситуаціями самого загального плану, що виникають між людьми незалежно від сфери спілкування, віку, статусу, сфери діяльності і т.д. Це такі ситуації, як залучення уваги, звернення, знайомство, вітання, прощання, вибачення, комплімент, розмова по телефону, письмове повідомлення, привітання, подяка, побажання, розрада, співчуття, співчуття. Це - стандартні ситуації. Загальнокультурні норми спілкування національно специфічні. Так, у німців і американців при вітанні обов'язкове посмішка, а в росіян - ні. Подяка за послугу обов'язкова у росіян, але не потрібна в китайському спілкуванні, якщо співрозмовник - ваш друг чи родич. При вітанні колег у німців прийнято рукостискання, а у росіян воно не обов'язково і т.д. p align="justify"> Ситуативні норми виявляються у випадках, коли спілкування визначається конкретною екстралінгвістичній ситуацією. Такі обмеження можуть бути різні за характером. Так, обмеження за статусом спілкуються дозволяють говорити про два різновиди комунікативної поведінки - вертикальному (вищий - нижчий) і горизонтальному (рівний - рівний). Кордон між різними типами рухлива, вона може порушуватися. Крім того, тут також спостерігається національна специфіка: так, спілкування чоловіка і жінки в російської культурної традиції виступає як горизонтальне, а в мусульманській - як вертикальне; спілкування старшого з молодшим у мусульман набагато більш вертикально, ніж у росіян і т.д.
Групові норми відображають особливості спілкування, закріплені культурою для певних професійних, гендерних, соціальних і вікових груп. Є особливості комунікативної поведінки чоловіків, жінок, юристів, лікарів, дітей, батьків і т.д.
Індивідуальні норми комунікативної поведінки відображають індивідуальну культуру і ...
