истовувати метод аналіз прибутковості клієнта (CPA - customer profitability analisis), який дозволяє виміряти загальну прибутковість відносин з клієнтом, враховуючи при цьому дохід від таких послуг, як надання кредитів , гривневе і валютне розрахунково-касове обслуговування, консультування, обробка інформації. На відміну від методу стандартного аналізу рахунку (SAA - Standart account analysis), він дозволяє визначити ціну ресурсу, а не операції, тобто визначити додану вартість, яка створюється ресурсним потоком за рахунок операцій з клієнтом незалежно від її собівартості [22, c . 99].
Відповідно до цього, прибутковість клієнта банку визначається за формулою:
R=Валовий дохід (R 1 + R 2 + R 3), (1)
де R - показник прибутковості клієнта;
R 1 - операційний дохід (R 11 + R l2 + R l3 + R n);
R 11 - відсотковий дохід і комісії від проведення операцій кредитування клієнта;
R 12 - комісійний дохід за РКО (плата за обслуговування карткового рахунку, плата за видачу коштів готівки при знятті з карткового або поточного рахунку, плата за послуги з переказу грошових коштів і т. п.);
R 13 - комісійний дохід за надання консультаційних та інших послуг;
R 2 - дохід, пов'язаний з відновленням резервів на можливі втрати по позичкових заборгованостей;
R 3 - доходи від розміщення ресурсів клієнта банком.
Розрахунок доходу від розміщення ресурсів клієнта банку проводиться за формулою:
R 3=(L - D) r: 36000 t, (2)
де L - обсяг ресурсів клієнта;
D - обсяг ресурсів, спрямований на здійснення операцій кредитування клієнта; r - середня прибутковість працюючих активів; t - термін (кількість днів у звітному періоді);
R n - інші операційні витрати.
Для більш чіткого уявлення про прибутковість клієнта визначаються валові витрати на залучення коштів С (costs):
С=С 1 + С 2 + С 3, (3)
де С 1 - операційні витрати (С 11 + С 12 + С 13 + С п);
З 11 - процентні витрати, нараховані на залишки за клієнтськими рахунками відповідно до тарифу і банку на розрахунково-касове обслуговування;
З 12 - процентні витрати за депозитними договорами, договорами на реалізацію депозитних сертифікатів;
З 13 - комісії, сплачені банком;
З 2 - витрати, пов'язані із створенням резервів на можливі втрати по позиках;
З 3 - витрати банку на формування фонду обов'язкових резервів (ФОР) за залученими ресурсами клієнта. Їх величину визначають за формулою:
З 3=F: Р: 36000 t, (4)
де F - розрахунковий обсяг відрахувань у фонд обов'язкових резервів;
Р - середня ставка залучення коштів на міжбанківському ринку;
t - термін (кількість днів у звітному періоді);
З 4 - витрати на формування кредитних ресурсів (С 11 + С 12);
З п - інші операційні витрати.
У результаті формуються умови для визначення таких ...