й в'юк. Він, при звуках арабської
пісні, приходить в захват. Як же назвати людину, не почуває це-
го захвату?
І далі:
- Він осів, сухе поліно. (Т 3. 333)
У В«життєписіВ» поета читаємо:
Арабських віршів ритм повторний вивернув,
Вирвав у верблюда - сказав він - захоплення.
Ти ж, пристрасті до наспівам позбавлений, повір,
Ти немічний духом, - тварина, звір!
Поглянь: у верблюда порив я знайшов,
Автор: ти - нерухомий, ти тільки осел. [11]
При порівнянні можна лише сказати, що ця бунінська цитата іранського поета є щось на зразок неточного прозового переказу, наведеного нами оригіналу у віршованій формі. Аналогічне закінчення можна зробити і про цитування письменником наступної фрази з В«ЗаповітуВ» Сааді:
-О ти, що проходить над прахом Сааді,
осягнемо, прошу тебе господа ради.
Таким словами начитається ця остання частина В«життєписиВ»
У Буніна ж читаємо наступне:
- Ти, який колись пройдеш по могилі поета, вспомяні поета добрим
словом! [12]
Такі деякі з наведених у першому нарисі циклу цитат Корану і Сааді. br/>
2.3. Цитати античних літературних джерел, представлені
в нарисах В«Тінь птахиВ» і В«Море богівВ».
Звернемося до двох поміченим нами цитат, належать античній культурі.
Отже, нарис В«Тінь птахиВ» відкривається наступною фразою на латині.
-Quocumque adspicas nihil est nisi pontus et aer .. (Т 3, 313)
Автор коментарів до нашого видання В. М. Смірін пише, що ця цитата взята з В«СкорботиВ» Овідія і є 23 віршем 2 елегії першої книги. Він же наводить переклад цієї фрази з відсутністю вказівки на автора (перекладу):
-Усюди, куди не поглянь, - нічого, крім моря і повітря. [13]
У нашому ж виданні творів Овідія в перекладі Шервинского ми знаходимо наступну версію оригіналу:
-Погляди куди не направ, всюди тільки море і небо.
У самій елегії, якій і належить це вірш, автор описує свої враження, жах і страх за збереження життя від бурі, яка застала його в дорозі на кораблі в Чорному морі, до місця заслання в місто Томи, на території нинішньої Румунії.
Розглядаючи контекст, в якому представлена ​​дана цитата в нарисі, бачимо, що вона є частина опису картин природи, які письменник бачить, пливучи В«другий день в пустельному Чорному моріВ». Слова ж Овідія суть теж, як ми вже сказали, його враження від бурхливої вЂ‹вЂ‹водної стихії під час непросто плавання. На підставі цього можна зробити припущення, що письменник, дивлячись на море, думав, бути може, що близько двох тисяч років тому подібним же чином дивився під час вимушеного подорожі з борту корабля на водні простори опальний римський поет.
І як результат подібних думок виникли у нашого автора відповідні слова з В«СкорботиВ». Як відомо, цей твір античний автор ск...
