я і сенсу було введено кількома десятиліттями раніше - ще Л.С. Виготським в його класичній книзі Мислення і мова laquo ;, яка вперше була опублікована в 1934 р і придбала широку популярність [24, C.28].
Л.С. Виготський показав, що значення знака - тільки одна із смислових зон, в яку слово потрапляє в якому-небудь контексті [24, C.31]. До теперішнього часу в науці накопичено багато альтернативних запропонованим Фреге визначень значення, але спільним залишається уявлення про рухливості смислів мовного вираження у різних контекстах вживання і про стійкість і незмінності його значення.
На принциповість розмежування понять сенс і значення з позицій діяльнісного підходу вказує Г.П. Щедровицький в статті Сенс і значення raquo ;. Конструкції значень виступають як вторинні розуміння raquo ;. При цьому якщо значення (денотат) у розумінні Г. Фреге постає як об'єкт оперування raquo ;, то в рамках концепції Г.П. Щедровицького під значенням розуміються зв'язки між словами і об'єктами (або предметами raquo ;, вираженими в інших словах). Таким чином, значення існують не просто природно (як у Фреге), але і в діяльності та культурі. Як вказує Г.П. Щедровицький, значення і смисли (або процеси розуміння) пов'язані між собою діяльністю розуміє людини, є різними компонентами цієї діяльності. Одночасно значення і смисли є і різними компонентами знака як певної організованості у складі діяльності (35, С.98).
Під значенням ми розуміємо об'єктивно склалася в процесі історії систему зв'язків, які стоять за словом. Засвоюючи, як правило, в дитинстві значення слів, ми засвоюємо, в першу чергу, культурний мовний досвід. Значення існує стійка система узагальнень, що стоїть за словом, однакова для всіх людей, причому ця система може мати тільки різну глибину, різну узагальненість, різну широту охоплення охоплюють їм предметів, але вона обов'язково зберігає незмінне ядро ??- Певний набір зв'язків.
Близьке до цього, але все ж зовсім інше поняття, позначається терміном сенс raquo ;. Під змістом, на відміну від значення, ми розуміємо індивідуальне значення слова, виділене з цієї об'єктивної системи зв'язків; воно складається з тих зв'язків, які мають відношення до даного моменту і до даної ситуації. Тому якщо значення слова є об'єктивним відображенням системи зв'язків і відносин, то сенс - Це привнесення суб'єктивних аспектів значення відповідно даного моменту і ситуації.
Значить, одне і те ж слово має значення, яке об'єктивно склалося в історії, і яке потенційно зберігається у різних людей, відображаючи речі з різною повнотою і глибиною. Однак поряд зі значенням кожне слово має сенс, під яким ми маємо на увазі виділення з цього значення слова тих сторін, які пов'язані з даною ситуацією і особистим ставленням суб'єкта.
Саме тому сучасні психолінгвісти з повною підставою вважають, що якщо референтное значення є основним елементом мови, то соціально-комунікативне значення або сенс є основною одиницею комунікації (в основі якої лежить сприйняття того, що саме хоче сказати мовець і які мотиви спонукають його до висловлення) і разом з тим основним елементом живого, пов'язаного з конкретною афективної ситуацією використання слова суб'єктом.
Проблемі розмежування понять значення і сенс приділяється окрема увага в публікаціях з когнітивної лінгвістики. У практиці конкретних лінгвістичних досліджень протиставлення мовного значення і мовного (актуального) сенсу відображено в диференціації ядерного (обов'язкового, сталого) і периферійного (ймовірного, імпліцитного) компонентів в мовному значенні. У значенні мовних одиниць - у семантиці слів і фразеологічних зворотів фіксуються колективні смисли.
Для вирішення проблеми співвідношення значення і сенсу пропонується розмежувати когнітивний і семантичний рівень репрезентації знань. При цьому когнітивний рівень передбачає аналіз співвідношення мовного значення і концептуального змісту, що передається словом в системі мови і мовлення. Значення репрезентує концепт в системі мови за рахунок опису його найбільш характерних, істотних ознак, словникове значення завжди передбачає колективне знання. З іншого боку, когнітивний аналіз передбачає вивчення як колективного, так і індивідуального знання. Мовні значення передають лише деяку частину наших знань про світ. Основна ж частка цих знань зберігається в нашій свідомості у вигляді різних розумових структур - концептів різного ступеня складності і абстрактності. У змісті цих концептів можуть постійно виділятися нові, в тому числі індивідуальні характеристики, які і передаються за допомогою мовних смислів [6, с.12].
Як справедливо стверджують Ж. Фоконье і М. Тернер, якби мовні форми були репрезентаціями повних, закінчених значень (complete meanings), т...
