лучень, до речі кажучи, в словниках стоять приписки «просторічне» або «розмовне». Шишков не вживає в романі книжкових фразеологізмів, ймовірно, з тієї причини, що йому було необхідно передати саме народну мову. А більшість селян, робітників, та й купців в кінці XIX - початку XX століття явно були недостатньо освічені, щоб вживати у своїй мові фразеологізми, пов'язані з давньогрецькою міфологією або іншими книжковими джерелами.
§1.2 Роль оціночних стійких словосполучень в романі на прикладі «золотих» фразеологізмів
«Золото, я вам скажу, дорога штучка» - віщає зі сторінок роману «Угрюм-ріка» його головний герой, Прохор Громов. І дійсно - дорого обходиться персонажам книги багатство. Заради майбутніх грошей Прохор вбиває свою кохану Анфісу. Не тільки через це, звичайно. Але «золоті гори», які обіцяло йому майбутнє з іншою жінкою, зробили вирішальний вплив на цей вчинок героя. Через золота і навколо золота, по суті, крутиться велика кількість сюжетних ліній. Золоті копальні, на яких робітники живуть в скотинячих умовах, приносять дохід і державі, і Прохора. Через жадоби наживи - і страху втратити таким трудом створене - Прохор робить безліч непристойних вчинків ...
... Але у слова «золото» і його похідних, особливо якщо вони перебувають у складі фразеологізмів, є і інше значення! Адже, зазначає Т.Г. Крапотіна, «базовим видом стежка в ідіомообразованіі, як відомо, є метафора. Таким чином, більшість фразеологічних одиниць за походженням - застиглі метафори чи порівняння ». Аналізуючи роман, я знайшла два основних варіанти використання слова «золото» - точніше, прикметника «золотий» - у складі фразеологізмів. Це, відповідно, «золоті руки» («Що і за черкес, прямо золоті руки!») І «золоте серце» (варіант «серце із золота»). Що цікаво, один з випадків вживання даного фразеологізму також відноситься до черкесів Ібрагіму: «серце у тебе із золота», говорить йому батько Прохора після того, як дізнався, що вірний Ібрагім врятував його сина від смерті, привіз живим додому, ризикуючи власною шкурою. Другий цікавий випадок вживання даного фразеологізму відноситься до персонажа, який викликає в Ібрагіма в основному негативні почуття. «Золоте ваше серце», - говорить засланець Шапошников про Анфісі. Чи можна назвати її людиною з золотим серцем? Спірне питання. Вона не зла, це точно. Вона - звичайна жінка, дуже красива, яка не може впоратися з почуттям. Щоб домогтися свого, Анфіса може, що називається, піти по головах. Але до Шапошникову вона добра. Жаліє його, по-своєму любить ... І він, відчуваючи від неї ніжність, знедолений, тягнеться до цієї жінки. Тому так, для нього вона дійсно є людиною із золотим серцем, який вислухає, погладить по голові в скрутну хвилину ... Нехай навіть цього погладжування занадто мало для того, щоб Шапошников відчув себе щасливим.
Між іншим, Анфіса повертає йому «у відповідь» фразеологізм. «Серце у вас велике, а не відігріти», повідомляє вона йому в одній з бесід. Тут цікавий саме контекст: семантика фразеологізму «велике серце» в даному випадку майже протівоположіє початкової. Згідно А. Молоткову, це стійке словосполучення означає «здатність гаряче і сильно відчувати, бути чуйною, доброю". Фразеологізм «золоте серце» означає приблизно те ж саме. Таким чином, Шишков через слова самих персонажів дає характеристику героїв - здібна гаряче і пристрасно любити , чуйна і добра - по відношенню до Шапошникову, принаймні, Анфіса, і сам Шапошников - теж вміє любити пристрасно і палко, Відігрівшись-таки своє серце на пожежі в будинку коханій жінці, і згорілий - згорілий Чи? - обіймаючи її труп.
Власне, «стійкі словосполучення оцінного характеру займають особливе положення» в класифікації фразеологізмів. Фразеологізми, про які я писала вище, відносяться саме до цього типу ідіоматичний словосполучень. Включаючи їх у текст і в мову персонажів, автор уточнює і доповнює їх образи, дозволяючи читачеві скласти більш точний психологічний портрет героїв. У В'ячеслава Яковича був багатий життєвий досвід спостереження за людьми, що живуть в умовах, описаних в «Угрюм-річці». Як він писав у своїх автобіографічних роботах, «я бачив усіляку життя простих людей. Я жив пліч-о-пліч з ними, нерідко їв з одного казана і спав під одним наметом. Перед моїми очима пройшли багато сотень людей, пройшли неквапливо, не в випадкових, швидкоплинних зустрічах, а в умовах, коли можна читати душу стороннього, як книгу. Каторжники, сахалінци, бродяги, Варнак, політична та кримінальна посилання, кержаки, скопці, інородці - у багатьох з них я пильно вдивлявся і образ їх склав у загальну Скарбничку пам'яті ». Так що всі його уточнення образів - будь вони створені за допомогою фразеологізмів або без них - дуже тонко передають характер героїв.
Глава 2. Особливості вживання фразеологічних зворотів окремими персонажами роману В.Я. Шишкова «Уг...
