та організаційних засад, що дозволяють адекватно рівню розвитку економіки і суспільства формувати і реалізовувати все різноманіття напрямків національної політики у сфері захисту прав споживачів.  
 Ринок як такої не може забезпечити споживачам рівних можливостей з іншими ринковими контрагентами Розвиток світової економіки призвело до зрослої комплексності і крайньої диференціації товарів і послуг, пропонованих споживачу, програмованого моральному зносу промислових товарів, швидкому розвитку засобів зв'язку, платежів та обміну, збільшенню та диверсифікації способів реклами і просування товарів, появи все нових методів продажів, розвитку споживчого кредиту, прогресивної стандартизації споживчих відносин. 
  Укладення угод, які обмежують конкуренцію між підприємствами, присутність в деяких секторах ринку монополістичних або олігополістичних структур, наявність адміністративних бар'єрів, що перешкоджають вільному переміщенню товарів і послуг, є факторами обмеження пропозиції і застосування штучно високих цін, що в кінцевому підсумку позначається на соціально економічному становищі споживачів. 
  Таким чином, головний висновок полягає в тому, що активне втручання держави у формування та реалізацію споживчої політики не тільки виправдано, але й необхідно. 
  По-перше, в економічній системі, заснованої на ринкових механізмах, слід покращувати результат дії останніх, надавши споживачеві першу роль і визначальний вплив. Потрібне втручання держави з метою попередження або зменшення ризиків, які тягнуть для суспільства деякі індивідуальні вчинки (пропозиція небезпечних товарів, споживання медикаментів, тютюну тощо.). 
  По-друге, необхідна оптимізація задоволення потреб не тільки щодо матеріальних благ, але також щодо можливостей, знань, інформації, надання відповідних прав різним особам та їх захисту. 
  По-третє, демократичний ідеал вимагає, в свою чергу, щоб був визнаний колективний інтерес споживачів, їх організація підтримана, а представництво - забезпечено ефективною участю представників споживачів в різних системах, які приймають рішення соціального порядку, включаючи суди. 
  По-четверте, необхідно брати до уваги глобалізацію економіки, посилення інтеграційних процесів, у тому числі і інтеграцію Росії в європейську спільноту, тенденції у світовому споживчому русі. 
  Нарешті, поняття справедливості вимагає від держави піклуватися про долю споживачів, які є найбільш слабкою ланкою економічної та соціальної системи. 
  Враховуючи викладене, пріоритетними напрямками національної політики у сфері захисту прав споживачів у Росії на найближчі десять років мають стати: 
				
				
				
				
			 . Інформування та просвіта населення з питань національної політики у сфері захисту прав споживачів. 
 . Організація системного навчання молоді в усіх типах навчальних закладів загальної та професійної освіти на умовах його безперервності і наступності. 
 . Розвиток і зміцнення національної системи захисту прав споживачів, консолідація зусиль усіх її гілок з метою забезпечення ефективного захисту законних інтересів споживачів. 
 . Удосконалення законодавства про захист прав споживачів. 
 . Забезпечення якості та безпеки продукції та послуг. 
 . Побудова та розвиток загальної системи захисту прав споживачів держав - членів СНД. 
   1.2 Удосконалення законодавства про захист прав споживачів 
   З моменту прийняття Закону Російської Федерації про захист прав споживачів створена правова база захисту прав споживачів, яка включає не тільки вказаний Закон, а й Цивільний кодекс Російської Федерації, спеціальні закони, що регулюють окремі сфери діяльності, правила продажу окремих видів товарів, здійснення робіт і надання послуг, затверджуються Кабінетом Міністрів України. 
  Застосування законодавства про захист прав споживачів, заснованого на міжнародних принципах захисту прав споживачів, встановлює ті ж права споживачів, що і в країнах з розвиненою ринковою економікою. Разом з тим становлення російського споживчого права відбувалося в складних економічних умовах переходу від планової економіки до ринкової, обтяженого кризовими явищами, негативними наслідками монополізації, правовим нігілізмом. Цим обумовлений ряд особливостей правового регулювання захисту прав споживачів в Російській Федерації. В окремих випадках встановлюються більш жорсткі заходи (цивільно-правові, адміністративні), спрямовані на захист прав споживачів, ніж в зарубіжному законодавстві. Однак таке регулювання дозволило в складних економічних умовах Російської федерації забезпечити дієвий захист прав споживачів. 
  У наступне десят...