іністерства закордонних справ на прізвище Фу. Для вивчення мов були потрібні навчальні посібники, словники. Їх місіонери становили кожен для себе, що уповільнювало навчання.
Незважаючи на всі труднощі, 25 травня 1822 за успіхи у вивченні китайської і маньчжурського мов З.Ф.Леонтьевскій був зведений в чин колезького секретаря і призначений перекладачем місії. Як і інші місіонери З.Ф.Леонтьевскій становив звіти і донесення для директора Кяхтінское митниці П.Ф.Гілляхского у вигляді журналів, знайомлячи російське уряд з зовнішньою і внутрішньою політикою східного сусіда.
На Леонтьевском лежали обов'язки та економа місії. Він брав активну участь у закуп китайських видань для уряду і російської академії наук, комі того, йому доручалося "... За особливою при тому схильності своєї ... вникати в художества малювання і живопису ... ". Функції Захара Леонтіївського у Пекіні були досить різноманітними, він перекладав статті з газети "Цзінь бао", склав "Характеристику китайських міністрів ", де викладав зібрані відомості відповідно до китайської традицією. Його описи нагадували житія святих. Міністрам приписувалися як реальні, так і чарівні властивості, і ця робота була вельми цінна для вивчення маньчжурського панування в Китаї.
Відрізняючись особливою спостережливістю і живим інтересом до побуту і вдач городян, Леонтіївський подовгу бродив вулицями, вивчаючи уклад, поведінка, костюми, мова мешканців Пекіна і його околиць. Великий дар дозволяв йому відрізнити мелодію, монотонної мови північного китайця від ніжної і звучною мови жителя півдня. Часто зі страхом дивився він у щілинку паперового віконця або віконниць торгової лавки, на проїзд імператора, наражаючись на небезпеку втратити очі, від стріли маньчжурських охоронців, які мали право вистрілити в "зухвалий очей" цікавого. Або таємно З.Ф.Леонтьевскій вночі вибирався він з Пекіна, щоб подивитися проводиться раз у році великий огляд китайських військ, який рідко хто з європейців міг побачити.
Десятирічна перебування Леонтіївського в Китаї наклали відбиток не тільки на спосіб мислення, але і на його зовнішній вигляд, "... дізнаєшся чи, ти, свого земляка в китайському костюмі", - Писав З.Ф. некоемому Ф.І.С., "з відрощені длинною косою на спині, важливо виступаючого вулицями столиці Середземного царства? Відрізниш чи його від Тубільцеві? Не знайома тобі ця птиця в азіатських пір'ї, яка, пурхаючи по-своєму, змушує китайців дивитися на себе і Пересміхаються? ".
II . ЗАХАР ФЕДОРОВИЧ Леонтіївський ЯК ПЕРЕКЛАДАЧ І КОЛЕКЦІОНЕР
Про рівень кваліфікації З.Ф.Леонтьевского, як перекладача свідчило те, що він переклав з російської на китайську мову три томи "Історії держави Російської" Н.М.Карамзина і був удостоєний титулу державного наставника - ГО ШИ. За примірник перекладу, піднесений російському імператорові, Захар Федорович був нагороджений 9 грудня 1850 Діамантовим перснем.
Леонтіївський працював над складанням пятнадцатітомного "Китайсько-маньчжурського-російського словника (Лексикону) ", взявши за основу китайські ієрогліфи. Згодом цей метод став використовуватися, як найбільш прийнятний при складанні китайсько-європейських словників. На думку фахівців серед словників XVII-XIX століть, лексикон (словник) Захара Федоровича був одним з найкращих! Але через відсутність грошей і суперництва з ним о. Іакінфа НЕ був надрукований.
Після закінчення десятирічного терміну служби місії, провівши рік у дорозі, Леонтіївський повертається до Петербурга. Повернувшись до Росії, З.Ф.Леонтьевскій прагне поділитися знаннями та враженнями із співвітчизниками. Він розповідає читачам про китайських весільних обрядах, про огляд маньчжурських військ, призводить думки китайців про Росію. Географічний нарис про Китай опублікував "Син Вітчизни ". Його статті з'явилися на сторінках газети "Північна бджола". Як вказують дослідники він почав переводити на російську мову твори класичної китайської літератури. В1834 року в "Чутка" була опублікована "Маньчжурська пісня". В1839 році Захар Федорович перевів з китайського "Повчання дівчатам".
Ось ці факти нам здалися теж дуже цікавими. Ми знаємо, що в той час у Петербурзі друкується ціла плеяда поетів, у тому числі й Олександр Сергійович Пушкін, поряд з ними друкується і Леонтіївський. Може, він знав Пушкіна і навіть був з ним знайомий, хоча ніяких даних з цього приводу ми не знайшли. Але все одно, сам факт, що Леонтіївський народився в один рік з Пушкіним, створює інше відношення до цій людині. Факт їхнього знайомства цілком можливий, так як історик і письменник ХIХ в. Михайло Погодін писав про знайомстві О.С.Пушкіна з батьком Іакінфом, і про інтерес поета до азіатській культурі.
Ми могли знайти тільки один словник у складанні, якого брав участь З.Ф.Леонтьевскій. Це "Військовий енциклопедичний словник (лексикон), видаваний суспільством військових і літераторів "; виданий у 1857 році в типографії Імперат...
