ою сучасним. В. В. Колесов пише: В«На відміну від попередньої епохи, у XVIII ст. актуальним була не протиставлення церковнослов'янське - російське, а протиставлення живе російське (загальноросійське) - архаїчне (у тому числі слов'янізми різного роду В». Це вислів правильно відображає уявлення літераторів того часу. У 1769 р. Д. І. Фонвізін писав: В«Всі наші книги писані або Славенськ, або нинішньою мовоюВ». Хронологічна, а не генетична противопоставленность В«СлавенськогоВ» і В«НинішньогоВ» мови сформульована тут абсолютно чітко. p> У XVIII в. було поширене також вираз В«Славянороссійскій (або славянорусского) моваВ». Цим найменуванням підкреслювалося єдність старовинного В«СлавенськогоВ» (слов'янського) і сучасного російської мови і спадкоємність другого по відношенню до першого. Досить суворого розмежування понять В«славенськийВ» і В«славянороссійскійВ» не було, але якщо В«СлавенськВ» зазвичай називали мова старовинний, то В«славянороссійскімВ» - не тільки старовинний мову, а й ті різновиди сучасної літературної мови, які підкреслено були орієнтовані на збереження книжково-слов'янських традицій, представляли собою спробу об'єднання старого і нового в літературній мові з опорою переважно на старе.
Висловлені Тредиаковским положення мали велике теоретичне значення для свого часу. Особливо це відноситься до принципу опори на розмовну мову, на живе вживання. Слід, однак, мати на увазі, що Тредіаковський пропонував орієнтуватися не на розмовну мову взагалі, а лише на розмовну мову В«благородного стануВ». У В«Промови про чистоті російського мови В»він говорив:В« Прикрасить його (тобто російська мова) в нас двір ея величності в слові чемності і великолепнейший багатством і сяйвом. Навчать нас майстерно їм говорити і писати розсудливо ея міністри і премудрий священноначальнік, з яких многий, вам і мені відомий, у нас такі, що нам за панівне правило можна б їх взяти було в граматику і за Червоного приклад у реторики. Навчить нас і знатних і майстерно благородних стан. Затвердять оний нам і власне про нього міркування і сприйняття вживання від всіх розумних: не може загальне, червоне і пишемо звичайно не на розумі бути засноване, хоча коль ні твердих вживання, без точния ідеї про вживання В». Звичайно, В«двір ея величностіВ», В«розсудливо ея міністри і премудрий священноначальнік В»згадуються тут головним чином для дотримання етикету, але В«благородних станВ» і В«вживання від усіх розумних В», тобто освічених, які маютьВ« ідею про вживання В», - це вже цілком реальні фактори, які має на увазі Тредіаковський. Таким чином, він орієнтує літературна мова на В«живе вживанняВ» освіченого дворянства. Незважаючи на соціальну обмеженість, для того часу це був прогресивний принцип, оскільки він відкидав архаїчний В«славенськийВ» мову і стверджував сучасний розмовна мова (хоча і в станово обмеженому обсязі) як основи літературної мови.
Але прогресивні теоретичні установки Тредиаковского майже не отримали практичного втілення в його власних ранніх літературних працях. Так, мова В«Їзди на острів коханняВ» важкоатлет, має у своєму складі досить численні канцеляризми, не вільний і від церковнославянизмов, рясніє громіздкими синтаксичними конструкціями і в цілому далекий від В«живого вживанняВ». Ось як виглядає початок роману в перекладі Тредиаковского:
Я за справедливе знаходжу, люб'язний мій Лщіда, щоб вам звістка учинити про мені, і по отсутствованіе такожде через цілий рік, щоб нарешті вас звільнити від нетерплячого безпокойстве, в яке вас призвело безисвестіе про мій стан. Я в багатьох перебував чюжестранних краях від того времяні, як я з вами розлучився. Але не Можна мені вас уверіт' у стані, в якому я нині перебуваю, що буду ль я досить мати сили до опису вам мого шляху. Се ще примножить даний моє нещастие, якщо мені треба буде возновіть В«Пам'яті моєї те, яке вже пройшло, і так само се не має як виростити мою хвороба, якщо мені належить мислити про оних розкошах, від яких мені не залишилося як гірки токмо воспоміновеніе
У більш пізній період своєї діяльності, що відноситься вже до Ломоносовському часу, Тредіаковський став схилятися до В«СлавенськВ» мови як основі російської літературної мови. На думку В. В. Виноградова, це стало результатом впливу громадських; настроїв 40 - 50 років XVIII ст., коли все голосніше почали лунати протести проти захоплення західноєвропейськими мовами. У В«Пред'із'ясненіі про Ироическая піімеВ» Тредіаковський писав: В«На чтож нам зазнавати добровільно убогість і тісноту французьку, які мають всякородное багатство і простір славянороссійское? В».
При всій суперечливості літературної творчості Тредиаковского, в ньому були безсумнівні удачі. Відомо, наприклад, що Пушкін високо цінував деякі місця В«ТилемахидаВ», особливо вірш, який і Дельвіг, вважав прикладом прекрасного гекзаметра:
... Корабель Одисея, Бігом хвилі ділячи, з очей пішов і сховайся.
Список використаної л...
