ського, А. Веделя и взагалі старовінної української музики; у графіці - Інтерес до форм и традіцій старовінної української Книжкової графікі; у філософії, етіці, естетіці - Видання и Вивчення Частини Наукової спадщини часів Києво-Могілянської академії ТОЩО. Цею джереловідкрівавчій або джерелооновлювальній рух МАВ бі НЕ обмежуватіся середньовіччям, а перейти и на спадщину новіх часів, альо це Останнє маємо поки що позбав в літературі, та й то у Дуже послаблень вігляді. Ще одна хвиля, может, Менш помітна, перебігає по Ширшов обрію сучасної української культури. Це - Спроба творчого вживании у втрачені формі народної художнього мислення, Спроба їх відродіті або сполучіті з новочасної ідеямі та прийомами. Може, це свого роду "неофольклоризм", альо НЕ цитатно-орнаментальними, а концептівній. Маю на увазі сукупність таких різнорідніх, альо внутрішньо більш або Менш спорідненіх Явища, як відродження автентичного народного співу, фольклорні ансамблі, Нові Способи Використання МУЗИЧНИЙ фольклору в інструментальній та сімфонічній музіці, феномен Ніни Матвієнко, нове життя народного живопису, народно-космогонічна символіка в поезії, "химерна проза", так званні "поганство" в Певного відгалуженні поезії, Інтерес історічної прози до "поганськіх" часів ТОЩО. Мабуть, можна Було б Говорити и про частковіші, спеціфічніші споріднені мотиви, что по-своєму зринають, пробіваються в різніх Мистецтво. Мені здається, Наприклад, что є невіпадкова внутрішня спільність между Музик Сильвестрова, живопису Івана Марчука та поезією Павла Мовчана. Це Певна екзістенціальність та інтроспектівність, "Мук матерії", труднощі виходе або ї невіхід у сферу оптімістічного заспокоєння та внутрішньої гармонії, - Симптоми схожої Реакції художньої душі на сучасний ступінь драматизму буття. Останнім годиною на наших очах народжується ще одна, Вже Ширшов Значення тенденція, что может охопіті ВСІ мистецтва - тенденція переосмислені всієї картини дійсності и Виявлення ее справжніх сутности, довго пріховуваніх у бюрократічній МОДЕЛІ життя, тенденція до СОЦІАЛЬНОГО критицизму и загостреної Громадянської актівності, до глибокого осмислення суперечностей и болючих проблем Сучасності. Вона Вже відчутна в літературі, в театрі, почасті и в жівопісі та графіці (як показала остання Республіканська ювілейна художня виставка), - правда, здебільше ще в публіцістічніх и плакатних або гротескний, фейлетонні формах, неспеціфічніх для мистецтва, живопису, скажімо.
Нарешті шостий рівень взаємодії різніх Видів мистецтва та різніх ланок культури - Найвищий и найскладнішій - Цілісне Функціонування національної культури як системи. Української національної культури. Це Величезна тема, якові тут можна Хіба спробуваті в найзагальнішіх рісах окреслити. І перше, головне питання, Яке вінікає при цьом, - питання про повнотіла структурованих сучасної української національної культури.
Реально підходячі до цього питання, мусим Визнати, что СЬОГОДНІ русский національна культура - це культура з Неповне структурою. По-перше, тому, что ряд ее ланок послаблено, а Деяк взагалі немає. По-друге, того, что українська мова НЕ Виконує всех своих суспільніх и культурних функцій, а національна мова - це все-таки становий хребет національної культури, и даже невербальні, несловесні мистецтва через ряд опосередкувань усе-таки пов'язані з мовою, з уявленнямі, оформлювання мовно, и даже Із самим звучанням мови (Згадаймо Твердження академіка Б. Асаф'єва про "інтонаційній фонд нації" - Основні прообрази МУЗИЧНИЙ та поетичні інтонацій, Які у згорнутому вігляді містяться Вже в національній Системі вімові).
Если ми маємо СЬОГОДНІ факт відходу ціліх соціально-культурних шарів населення від української мови, особливо технічної и Наукової інтелігенції, взагалі Міського люду, - факт, зумовленості не в Останню черги "перекосами" в освітній деле ТОЩО, - так це ж не просто звуження СФЕРИ вживании українського слова, як ми Вже звичних кажемі. Це и колосальний збіднення змісту українського мовлення, зниженя йо інтелектуального и духовного потенціалу, тоб, зрештою, віхолощування української національної культури. Бо національна культура - Це не Тільки зроби ПРОФЕСІЙНОГО чг народного мистецтва, то Вже ее вивершення, а ее підгрунтя - це самперед буденне життя слова и думки, незліченніх душевних АКТІВ у Слові: i поезія, як стверджував Потебня, що не Тільки у творах поезії, а й у повсякдення Слові як стіхійній творчості кожної людини. Тому мова (те, що закріплене в мові!) - Це Архів НАЙГОЛОВНІШЕ и найглібше джерело національної духовності взагалі і доля мови - це не просто частка літератури та других пов'язаних Зі словом Видів мистецтва; це частка національної духовності взагалі, нації взагалі. Поза у нас дедалі больше говоритися про частку рідної мови и говоритися з належноє тривоги. Альо при цьом нам не можна забуваті и про інші Бік цієї справи: про духовну й інтелектуальну забезпеченість українського слова на всех рівнях его побутування. Щоб Не було в нас культур...
