тується: адже ми всі засвоїли рідну мову, включаючи граматику, в дитячому віці, коли ще й поняття не мали ні про час, ні про вигляді, ні про інші тонкощі граматичної науки). Але при вивченні англійської мови як іноземної такий підхід нас більш не влаштовує, оскільки не дозволяє співвіднести те, що ми знаємо про рідне мовою, з тим, що знаходимо в процесі навчання англійській. p> Когнітивний же підхід орієнтує на те, щоб відповісти на питання: "А що саме повідомляє хлопчик мамі?" У цьому випадку його вигук інтерпретується так: "Я бачу тата. Починаючи з деякого моменту в минулому, я його не бачив, тобто його вдома не було, так як він виїхав до відрядження. Тепер тато знову тут, значить, приїхав (логічний висновок, заснований на фонових знаннях хлопчика) ". Іншими словами, сенс вигуки хлопчика такий: "Папа знову вдома (я його знову бачу)". Але Адже це справжнє час дієслова. І в англійській мові, де відповідність між тимчасовими поняттями і тимчасовими формами дієслова набагато більш послідовне, ніж у російській, буде, звичайно ж, вжито форму теперішнього часу дієслова. Інше питання, яка з чотирьох можливих: Simple, Progressive, Perfect або Perfect Progressive? І тут на допомогу приходить правильне (тобто когнітивне) розуміння категорії виду в англійській мові. br/>
1.2. Спеціальні форми англійського дієслова
За допомогою категорії виду людина розмежовує знання з їх джерела: ми знаємо про щось, бо бачили (чули, відчували і т.п.) це самі, і ми знаємо про щось, тому що це знання було передано нам у готовому вигляді (хтось сказав, прочитали про це, дізналися в школі і т.п. - можливості тут найрізноманітніші). Ця відмінність дуже важливо, і в повсякденній діяльності ми весь час враховуємо його на підсвідомому рівні. Всім нам добре відома прислів'я "Краще один раз побачити, ніж сто разів почути ". Тобто побачене на власні очі, як правило, не піддається сумніву, тоді як знання, отримане з чужих рук, не завжди обов'язково достовірно. У цьому зв'язку подивіться, що вийде, якщо в наведеній вище ситуації хлопчик замість досконалого виду дієслова застосує недосконалий: "Мама, тато приїжджав!". Хоча формально це висловлювання граматично правильне, в нашій ситуації воно не може бути вжито, тому що так не говорять. А не говорять так, тому що приїжджав не містить в собі вказівки на те, що в момент висловлювання хлопчик бачить тата, тоді як форма "Приїхав" таку вказівку містить [17, с. 64]. p> Відмінність російської мови від англійського полягає в тому, що в російською подібного роду смислові відмінності дуже часто передаються не спеціальними формами дієслова, а контекстом. Порівняйте наступні приклади: "Іван курить, незважаючи на застереження лікарів" і "Дивись, Іван знов курить, незважаючи на застереження лікарів ". У першому випадку мова йде про те, що ми знаємо про Івана, при цьому зовсім не обов'язково, щоб Іван перебував у нас перед очима; він взагалі може бути в іншому місті. У другому випадку мова йде про те, що ми безпосередньо спостерігаємо: на це прямо вказує дієслово "дивися". В англійській же мові все набагато простіше, тому що там ці смислові відмінності передаються спеціальними (видовими) формами англійського дієслова: Simple і Progressive, відповідно. Зазначимо, що термін вид походить від дієслова "бачити" (який етимологічно пов'язаний з лат. videre - бачити і грецьким eidos - те, що мабуть). p> Але ми поки говорили про два типи знання, яким відповідають два види: одне знання має певний джерело інформації (Наприклад, хлопчик у наводив приклад), а інший невизначений джерело (Наприклад, кажучи "Іван курить", я не даю зрозуміти, звідки мені про це відомо). А форм англійського дієслова - чотири. Чому ж так багато? p> Та тому, що ситуації, коли ми говоримо про те, що безпосередньо спостерігаємо, можуть істотно різнитися, залежно від того, що саме ми бачимо (чуємо і т.п.). Коли я кажу: "Дивись, Іван знову курить ", я маю можливість спостерігати сам процес куріння (він тримає в руці сигарету, підносить її до рота, втягує дим і потім випускає його). Але якщо мама, зустрічаючи Івана, відчуває виходить від його одягу запах диму і питає: "Ти знову курив?", вона задає питання, грунтуючись на тому, що сприймає в момент мовлення (в даному випадку органами нюху), і це, звичайно ж, нині дієслова. Але самої дії куріння вона не стежить, її сприйняттю доступні лише певні ознаки, що говорять про те, що Іван курив. Для вираження цього когнітивного сенсу в англійській мові існує своя, спеціальна форма англійського дієслова - Perfect. p> Ця форма вживається тоді, коли ми порівнюємо те, що бачимо, з тим, що було до цього (наприклад, вранці від Івана не пахло, а тепер пахне тютюном - значить, курив). Нарешті, можливі випадки, коли ми говоримо про безпосередньо спостережуваному дії і при цьому одночасно порівнюємо те, що ми бачимо, з тим, що бачили в якийсь момент (або в якісь моменти) до цього. Наприклад, я бачу, що Іван зараз курить, але я також бачив його кращи...
