ані в В«істинногоВ» (лабораторному) експерименті:
1) встановлення загальних фактів або законів, констатація певної залежності висновок про її вигляді;
) дедуктивний висновок слідства з причини (формально-логічний підхід), коли цей закон виводиться з інших, що його пояснюють;
) змістовний підхід, тобто побудова реальної моделі (В«субстратуВ» дедукції), або, інакше кажучи, реальності, на яку поширюється дедукція, яка дає можливість зрозуміти, як виявиться встановлена ​​закономірність у реальних фактах при цьому субстратом може виступати поведінка особистості, група, суспільство в цілому.
Для експериментів, які проводяться з практичними цілями, логіка пояснення іноді спрощується. У цьому випадку встановлені психологічні закономірності безпосередньо співвідносять з їх проявами в реальній діяльності. p align="justify"> Наприклад, у разі перевірки гіпотези про більшу ефективність нового методу навчання порівняно з традиційними отримання відповідних даних в експерименті прямо інтерпретується як доведення того, що новий метод навчання є В«кращимВ», ніж традиційні.
Існує багато форм психологічного пояснення внаслідок існування різних моделей психічної реальності, серед яких виділяють: p>
психофізіологічний редукціонізм, коли навіть для складних психічних проявів хочуть відшукати психофізіологічні механізми;
психологічний редукціонізм, тобто пояснення дій через зведення їх до одного і того ж причинного незмінного принципу;
соціологічне зведення, коли психічний розвиток трактується як результат взаємодії в ході соціального життя;
непсихологические зведення - коли психічні феномени порівнюються з фізичними структурами, або органічне, коли психологічні явища зводяться до фізіологічних реакцій (наприклад, до умовних рефлексів);
конструктивістські типи пояснення, за допомогою яких, що не зводячи до простого, будують конструкції в області поведінки або психічної реальності.
Можна також виділити історико-генетичний підхід до пояснення експериментальних фактів дослідження психіки, запропонований Л. Виготським, який ввів новий пояснювальний конструкт - В«зона найближчого розвиткуВ».
Тут, як уже зазначалося раніше, йдеться про опосередкованому характері вищих психічних функцій, при цьому В«опосередкованістьВ» передбачає становлення В«психологічних знарядьВ» як стимулів-засобів, спочатку пов'язаних із взаємодією з партнером в ситуації спілкування, а потім повернених суб'єктом на себе як засіб управління власною психікою.
Таке розуміння психічної реальності задало нові теоретичні схеми пояснень, зокрема щодо діяльнісного опосередкування психіки (О.Леонтьев, П.Гальперін, О.Запорожец, Д. Ельконін, В. Давидов).
У вітчизняній психології пояснення відбувається на основі генетико-моделюючого підходу, згідно з яким інтерпретація експериментальних даних щодо закономірностей психічного розвитку розглядається як необхідна логічний наслідок присвоєння суб'єктом образів побудови вищих психічних функцій у процесі перетворення ним певного змісту при цьому образу перетворення виступають психологічними механізмами предметної діяльності суб'єкта.
Всі ці підходи розкривають різні типи можливих міркувань щодо природи психічної реальності, тлумачення утримання встановлених експериментальних даних. Формальний аспект пояснення передбачає оцінку придатності гіпотези, яка перевіряється в експерименті, на основі співвіднесення отриманого емпіричного результату і оцінки валідності реалізованих форм експериментального контролю. p align="justify"> Справа в тому, що якщо в дослідженні був отриманий очікуваний в експериментальній гіпотезі ефект, це не дозволяє автоматично прийняти експериментальну гіпотезу або відхилити контргіпотезу.
У першому випадку (А) вважає, що експериментальна гіпотеза витримала перевірку і приймається. Однак, враховуючи принципи фальсифікації і верифікації та у зв'язку з цим асиметрію експериментальних висновків, в цьому випадку стверджується, що отримані дані не суперечать сформульованої експериментальної гіпотезі і, відповідно, теорії, яку вона перевіряла. Саму ж теорію не можна вважати остаточно доведеною, так само як і вважати правильним за пропонований нею тип пояснення. У цьому розумінні будь-яка гіпотеза завжди відкрита для перевірки. p align="justify"> У другому випадку (В) експеримент необхідно визнати невдалим і в повторних експериментах спробувати вирішити проблему адекватної організації збору емпіричних даних і, відповідно, досягнення високої внутрішньої валідності.
У третьому випадку (С) певна можливість на користь контрг...