авному початку, в сильній, нічим не обмеженої, абсолютної, влади короля. p align="justify"> Згодом, в період Просвітництва, буржуазія зміцнить свої позиції, а аристократія - остаточно розориться. Абсолютизм вже не буде задовольняти інтересам ні тих, ні інших. Відбудеться розкол всієї нації на два великих табори і, врешті-решт, революція. p align="justify"> Особливо виразно ці тенденції проявили себе у Франції. Деякі країни - Іспанія, Італія, Німеччина - відставали в своєму розвитку і становлення централізованих держав тут сповільнилося. Німеччина змушена була осмислювати у філософії політичний досвід розвитку своєї сусідки Франції. Тому просвітницькі тенденції в цих країнах реально зберігають свій вплив і в XIX столітті, хоча період Просвітництва як цілісної культурної епохи завершується у XVIII ст. Для європейських держав цього періоду були характерні дві тенденції, що зробили свій вплив на культуру, що додали їй своєрідність. Це абсолютизм і лібералізм. p align="justify"> Абсолютизм - це ідеологічна доктрина і політична тенденція розвитку культури, своєрідно проявляє себе в різних сферах життя.
У філософії створюються раціоналістичні філософські системи, покликані виправдати бюрократичні системи управління. У мистецтві, художній культурі оформляється класицизм. Стверджується офіційна, державно-дозволена і державно-регульована культура. Це вже другий різновид офіційної культури. Перша була пов'язана з релігією, церквою. До цього по суті держава підтримувала ідеологію, розроблювану церквою, релігійну ідеологію. Панував політично єдиний державно-церковний тоталітарний (всепроникаючий) тип культури. Тепер держава вперше висловлює претензії на створення внерелигиозной, позацерковних ідеології. p align="justify"> Для державно-організованої культури, зокрема, абсолютизму, були характерні: прагнення до однозначності трактувань; відсутність двозначності, амбівалентності; прагнення до складання канону, закінченою нормативної системи; традиція, передача у спадщину канонічних форм культури; підкріплення норм культури посиланням на авторитет (авторитаризм), превалювання державно-закріплених форм (етатизм) над змістом (формальність).
Класицизм - це напрямок в культурі, що виражає вимогу загальної та всеосяжної регламентації, прагнення поставити під державний контроль, цензуру, всі області життя, внести впорядкованість і організацію.
Абсолютизм як форма духовної культури покоїться на політичному світогляді. Він багато в чому є запереченням культури Відродження. Якщо в культурі Відродження людина постає як цілісна особистість в єдності його духовної та тілесної, раціональної і чуттєвої сторін, то в культурі абсолютизму пріоритет віддається розуму, а емоції - відходять на другий план. Вони стають доречними, якщо допущені державою. p align="justify"> Відродження бачило ідеал людини її всебічному розвитку. Прикладом може слугувати діяльність Леонардо да Вінчі. Абсол...