ції, інтертекст, В«чужогоВ» слова в В«своємуВ» є в даний час однією з найбільш популярних, хоча і почала розроблятися порівняно недавно. Аж до 1960 - Х років цитування не ставала предметом спеціального інтересу в вітчизняному літературознавстві. У той же час тема цитацій підспудно присутня в цілому ряді робіт, присвячених проблемі художніх взаємозв'язків і впливів, в працях вітчизняних і зарубіжних компаративістів. Проте вчені досить рідко вживали саме слово В«цитатаВ» або В«ремінісценціяВ», воліючи говорити про запозичення, образних і сюжетно - тематичних перекличках, впливах, натяках, полемічної інтерпретації мотиву і т.д.. Як правило, проблема цитування зачіпалася дослідниками лише побічно, для вирішення конкретних завдань історико-літературного характеру, а слова "цитата", "Ремінісценція", "алюзія" вживалися як службові поняття, маркирующие факт наявності мистецьких зв'язків між тими чи іншими творами.
Цитата - В«поширена форма ремінісценції В»[2, 253]. Виходячи з розуміння В«висловлюванняВ» на роботах Бахтіна, можна гіпотетично виділити наступні онтологічні ознаки цитати: двуплановость (цитата належить двом текстам), в одному тексті вона - репрезентант іншого); буквальність (адресант цитатного слова - певний мовної суб'єкт); дискретність (визначається зміною мовних суб'єктів при цитуванні).
В«ДвоплановістьВ» цитати задається її особливої природою - здатністю одночасно належати двом семантичним планам: тексту-джерела і новому тексту. Той же ознака позначається як В«парадоксальністьВ», В«АмбівалентністьВ»: В«Цитата парадоксальна (або амбівалентна щодо двох текстів), бо зберігає в собі подвійну віднесеність до можливого світу тексту - донора і реципієнта В»[там же]
В«БуквальністьВ» цитати корелює з поняттями В«точності/неточностіВ» цитування. У лінгвістичних визначеннях цитати В«точністьВ» цитування розуміється як буквальне, дослівне відтворення фрагмента чужого висловлювання: В«Цитата ... дослівна витримка з якого-небудь тексту або в точності що приводяться чиї-небудь слова В»[там само]. p> Ознака В«Точності/неточностіВ» послужив підставою для вироблення особливого підходу до аналізу цитати - з позицій філологічної типології. Критерій точності тут співвіднесений з поняттям В«тотожностіВ» варіантів, на основі чого реконструюється єдиний цитатний інваріант. Ступінь деформації і характер деформації цитати, відповідно, висуваються на перший план, при цьому визнається велика значимість деформації для цитат широковживаних, на відміну від цитат маловідомих в художній літературі.
Точність цитування, яка лінгвістами розуміється як дослівне, буквальне відтворення цитати, в літературознавчих дослідженнях корелює з В«ВпізнаваністюВ». В«Потрібно лише, щоб читач дізнався цей фрагмент, незалежно від ступеня точності його відтворення, як чужий. Тільки в цьому випадку у нього виникнуть асоціації, які і збагатять авторський текст смислами тексту-джерела В...
