ерес представляє фіксовані автором нові субкультурні утворення, що виникли в результаті економічних трансформацій в суспільстві, навколо яких і в середовищі яких також склався певний фольклор - В«Мобільні професіоналиВ» (В«яппіВ»), В«нові росіяниВ». p> Необхідно відзначити, що субкультурний підхід до аналізу фольклору виявився настільки продуктивним, що викликав ряд публікацій, наступних цим принципом. Серед них фундаментальністю відрізняється дослідницький проект В«Сучасний міський фольклорВ», де застосовується наступна схема його дослідження, відображена в композиції книги: традиції субкультур - ритуали та обряди сучасного міста - картина міського простору - жанровий склад вербального фольклору - мовний ужиток міста. Досліджуючи субкультури в аспекті тієї інформації, які в їх межах передається традиційним способом, автори виділяють міфологію та обряди туристів, професійних програмістів, лікарів, солдат строкової служби, студентів, парашутистів і багатьох інших груп. Ці соціальні страти, в кількісному відношенні не представницькі (наприклад, світ лікарні, прихрамової середовища, комунальних квартир), володіють, тим не менш, власним баченням світу, пріоритетами, життєвої стратегією, модою, сленгом, стилем життя, побутовими звичками, особливим ставленням до представників усіх інших субкультур і, звичайно, фольклором.
У рамках соціологічного підходу вибудовує свою теорію традиційної культури А. В. Захаров. Ключовим для нього є питання про те, що є традиція - зміст культури або спосіб її функціонування і, відповідно, яка методологія є тут більш прийнятною та адекватної самому предмету дослідження. Автор субстанціональної підходу воліє функціональний і намагається виявити специфіку цього способу трансляції культури за порівняно з усіма іншими способами соціальної комунікації. Про традиційній культурі, на його думку, можна говорити, коли сучасність В«інтерпретується, оцінюється, легітимізується крізь В«призмуВ» минулого, коли минуле робиться вихідною точкою для розуміння сьогодення В». Для автора основним є, перш за все, не естетичне або морально-етичний зміст артефактів певної культури, але той суспільний спосіб, В«яким виробляються, тиражуються, споживаються духовні (символічні) цінності В». Подібний підхід є досить продуктивним, оскільки дозволяє розглядати з аналогічних позицій і масову і елітарну культуру.
3. Традиційна культура: соціогуманітарний підхід
В«соціогуманітарнихВ» підхід домінує у колективній монографії, присвяченій особливостям функціонування традиційної культури в сучасних умовах. Автори виділяють в традиційній культурі два блоки, що включають В«норми-цінності-смисли-символиВ» (В«уявлення про природу, космосі, місце людини у світі, релігійно-міфологічні поняття про відносини людини з якимись вищими і нижчими силами, подання про ідеали мудрості, сили, героїзму, краси, добра і зла, про форми В«правильногоВ» і В«неправильногоВ» поведінки і влаштування життя, про служіння людям, батьків...