більш розвиненими релігіями і, що називається, В«готової філософієюВ». Тому процес виникнення філософської думки в Київській Русі почалася не з міфологічно-язичницького світогляду, а з появи на Русі християнства. І хоча язичницька міфологія не зникла, на формування філософії вона впливу не справила. Можна погодитися з думкою ряду авторів, які кваліфікують язичницьку міфологію наших предків як В«народну філософіюВ». Переклад з давньоруської Д.С. Лихачова. p align="justify"> З хрещенням Київської Русі в 988 р. (Полоцька - в 992) у світогляді східних слов'ян відбуваються зміни. Після сталих контактів з Візантією з неї привозять багато літератури, переважно богословсько-філософського характеру. З'являється (нехай і невеликий) шар освічених людей, які знайомляться з візантійською вченістю, філософією. p align="justify"> Величезну роль у культурно-політичному та духовному розвитку в Білорусі в той час грають Полоцьке, Смоленське, Туровський і Пінське князівства, які в кінці IX - початку X століття стають центрами поширення християнства. Таким чином, початковий період становлення філософської думки на древ-небелорусскіх землях корінням сягає в глибоку давнину і тісно взаємозалежний з прийняттям християнства. [1. Стор. 6]
Природно, що становлення філософської думки на древнебелорусскіх землях тісно стикається з візантійським хри-стіанскім богослов'ям і філософією, яке засвоїли освічені й освічені люди того часу або, як їх тоді називали, В«книжникиВ» і В«філософиВ» . Відомо, що учні, які закінчили Вищу Магнаврській школу у Візантії, отримували право викладання і звання В«філософВ», які було рівнозначним званню вчителя. p align="justify"> У творах видних представників візантійської патристики Григорія Богослова, Василя Великого, Іоанна Златоуста виникло, а потім і оформилося виділення християнської філософії (q якої вони пишуть як про нашу філософії), і світської, язичницької (читай - античної ) філософії (зовнішньої, не нашої філософії). З цієї обставини випливало, що звання філософа, премудрого книжника, великого вчителя удостоювалися не просто грамотні люди, а тільки ті, які вміли вести розмову і писати В«по тонкомуВ» (витонченою мовою), могли витлумачити В«темні словаВ» (важкі для розуміння місця з Біблії). [1. Стор. 6-7]
Ця давньоруська богословсько-філософська герменевтика, а саме так можна позначити даний тип вітчизняної середньовічної філософської рефлексії, збігалася змістовно з європейської філософської культурою Раннього Середньовіччя, була початковою формою її філософствування. Звідси випливає головний для тієї епохи - аскетичний-духовний сенс філософії, відповідно до якого формується образ філософа-ченця, а саме слово В«філософіяВ» завжди пишеться з епітетом В«духовнаВ», тобто чернеча духовне життя. Тому Ніл Синайський, що жив на рубежі IV-V ст., Називав чернечий спосіб життя духовного філософією і вважав обов'язком кожного християнина філософствувати у Хр...