юються на гумусні кислоти і фульвокислоти. У рослинних залишках містяться і так звані зольні елементи - різні метали, кремній і т.д. Гумусні кислоти та фульвокислоти взаємодіють з металами і утворюють солі - гумати і фульвати. Гумати літію, калію, натрію розчиняються, легко вимиваються водою. Вони ж представляють найбільш цінну частину гумусу, легко доступну рослинам. Гумати кальцію, магнію, кремнію і важких металів нерозчинні і складають ту частину гумусу, яку можна назвати консервами грунтової родючості. Вони накопичувалися в чорноземах весь післяльодовиковий період. Ці гумати здатні розчинятися під впливом ферментів кореневої системи рослин, але в кількостях, що задовольняють тільки їх потребу. Вони не схильні гідролізу, але мають вплив на створення агрономічно цінної, зв'язковий, водопрочной і пористої структури, не схильною до впливу ерозійних впливів. p align="justify"> Особливо слід підкреслити, що гумати важких металів ще більш стійкі до гідролізу ферментами кореневої системи рослин і практично не засвоюються ними. Це є головне екологічне властивість гумусу - зв'язування важких металів у грунті і оберігання всього живого на Землі від їх токсичного впливу, в тому числі від важких радіонуклідів! Це захисна властивість настільки ж важливо для всього живого, як і захисна властивість озонового шару навколо Землі. Чим більше гумусу в грунті, тим яскравіше виражене таке буферна свій-ство грунтів: харчова та кормова продукція, вирощена на високогумусних грунтах, є екологічно чистою. p align="justify"> Буферне властивість гумусних грунтів можна проілюструвати наступними даними. За розрахунками академіка В. А. Ягодина (1990), при щорічному спалюванні в світі 33 млрд т вугілля разом із золою розсіюється до 220 тис. т урану і 280 тис. т миш'яку (для порівняння: світове виробництво цих двох металів становить відповідно 30 і 40 тис. т на рік). Крім того, металургійні підприємства щорічно вибраси-вають на поверхню землі (з димами) більше 150 тис. т міді, 120 тис. т цинку, 90 тис. т свинцю, 30 т ртуті, масу інших металів і багато мільйонів тонн сірчаної, соляної, азотної, фосфорної та інших кислот. З вихлопними газами на поверхню грунту потрапляє більше 250 тис. т свинцю. У процес техногенного забруднення навколишнього середовища вносить свій "внесок" і промисловість, що виробляє мінеральні добрива, зокрема фосфорні (Р. Є. Елсшев, А. Л. Іванов, М. Шахаджахан, 1991). У грунт потрапляють при цьому всі інші елементи таблиці Д.І. Менделєєва, включаючи кадмій, стронцій, селен, фтор і т.д. і т.п. Важко собі уявити масу цих та інших елементів, що потрапили в грунт хоча б за післявоєнний період. Але вселенської катастрофи та загибелі живого не сталося, відзначалися лише локальні хвороби лісів, озер, і тільки в північних регіонах Канади, Скандинавії, Сибіру, ​​де в грунтах мало гумусу. Регіони з великим вмістом гумусу в грунті постраждали менше, а в країнах, де виробництво гу-мусних добрив освоєно досить широко, швидко відбул...