тільки як жанр, але і як літературний напрям. У рамках жанру деякі дослідники розглядають нонсенс як особливу форму фентезі. Крім того, нерідко позначається схожість між нонсенсом, гротеском, сюрреалізмом та дадаїзмом, які, як і фентезі, включають в себе візуальний аспект і мають на увазі «зіткнення кодів: конфлікт з класичним каноном, з умовностями, регулюючими відображення реальності, і з принципами трагедії» [ 4, с.171].
У монографії Е. Сьюелл (E.Sewell) нонсенс протиставляється глузду і трактується як «збори слів або подій, порядок яких не вписується в яку-небудь впізнавану розумом систему» ??[5, с.3-6 ]. Класиками жанру дослідник вважає JI. Керролла і Е. Ліра, чиї вірші Р. Стрейчи (R.Strachey) називає «витонченим мистецтвом» [6, c. 99]. Не погоджуючись з Р.Стрейчі, Е.Сьюелл розуміє нонсенс виключно як логічну гру, розділяючи нонсенс і поезію, бо «створювані в нонсенс образи не передбачають розвитку, що не перетікають в інші образи і не змішуються з ними, як це відбувається в снах або поезії ». У своєму підході до нонсенсу Е.Сьюелл поділяє думку психоаналітиків і З.Фрейда, який вважає, що між реальністю і словами стоять думки і уяву, і саме гра з думками, а не зі словами веде до створення нонсенсу.
Іншим напрямом дослідження нонсенсу як особливого феномену, що виходить за рамки літератури, є соціологічний підхід. На думку С. Стюарт (S.Stewart), шлях від здорового глузду до нісенітниці проходить через чотири рівні текстуальності: реалізм, міф, іронію і метаповествованіе. Метонимические і метафоричні зміни відбуваються всередині кожного рівня, тому здоровий глузд легко може бути трансформований в нонсенс, з чого лінгвіст робить висновок, що «нонсенс - це якесь дію, схожу з грою і метафорою в їх здатності деконтекстуалізіровать висловлювання, звертаючи його в парадокс». Але метафора, на відміну від нонсенсу, «чи не порушує правил семантики, а лише створює множинність значень». Зіставляючи нонсенс з дадаїзм і сюрреалізмом, С. Стюарт називає нонсенс «найбільш радикальною формою метаповествованія» [7, ??с. 53].
Часто нонсенс сприймається як дзеркальне відображення сенсу, його повалення, яке покликане підкреслити його, а не зруйнувати. Спочатку складається з ряду елементів, нонсенс містить в собі гумористичний абсурд з подвійним або розщепленим значенням, контрастність, інверсії і дзеркальні образи. «Нонсенс - це світ, перевернутий з ніг на голову і вивернутий навиворіт; це абсурдні взаємозв'язку між предметами, протиставлення абсолютно ординарних, але несумісних ідей чи об'єктів з метою досягнення комічного ефекту »[8, с.398]. У нонсенс використовуються гіперболи, переносні значення слів, що сприймаються як прямі, і логіка як основа завідомо нелогічних подій.
Часто нонсенс ототожнюють з абсурдом та іншими подібними поняттями. У цьому розділі наводяться деякі аргументи для їх розмежування. Основою для нашого аналізу є стаття В.Ю. Чарской-Бойка «До питання про концепцію абсурду і нонсенсу в європейській традиції».
в статті підкреслюється позачасовий характер абсурду, який виникав у різні епохи в різній якості. У той час, як нонсенс найбільш яскраво представлений в культурі Великобританії Вікторіанської епохи;
абсурд, як правило, спростовує будь-яку спочатку помилкову ідею. Нонсенс, в свою чергу, відрізняється тим, що «не прагне виправити або напоумити світ. Він...
