Зміст
Введення
Глава 1. Проблеми поетичного перекладу
Глава 2. Вибір методу перекладу на прикладі поезії абсурду
Висновок
Список використаної літератури
Введення
Поезія потребує не анализирующем, а у віруючому дусі
Томас Маколей
Поезія - вища форма буття національної мови. У поетичній творчості з найбільшою повнотою і концентрованістю виражається своєрідність історичного і культурного розвитку. Зрозуміти поезію іншого народу - значить зрозуміти інший національний характер, емоційний світ іншої культури. p align="justify"> У поезії слово стоїть в ритмічному ряді вірша, і це веде до повної зміни його якостей: синтаксичних, граматичних, лексичних. "Мистецтво поета-перекладача починається з уміння знайти точку перетину між оригіналом і перекладом, більшою мірою мистецтво зазнавати втрат і допускати перетворення. Тому не можна вступати в єдиноборство з іншомовної поезією. "(1)
Найголовніше для перекладача віршів - знати в кожному конкретному випадку, які саме втрати припустимі і в якому саме напрямку можна перетворювати текст і до яких меж (такт, інтуїція).
У характері цих перетворень позначається індивідуальність поета-перекладача, його відношення не тільки до осмислюється і перекладному їм тексту, а й до стоїть за цим текстом реальному світу, побаченому самим перекладачем. Скільки б не вимагали від поета-перекладача вірності, точності, близькості до оригіналу, - неможливо позбавити його свого, єдино йому властивого світовідчуття. За кожним перекладацьким дією стоїть той факт, що поезія, існуюча на тому чи іншому мові, доводиться до читача, цією мовою не володіє. br/>
Глава 1. Проблеми поетичного перекладу
Перекладене вірш має показувати той же самий час, що й оригінал
Юліан Тувім
Проблеми розвитку науки про переведення.
Теорія перекладу, в тому числі і поетичного твору, - наука, що знаходиться в стадії становлення. До цих пір багато проблеми, пов'язані з нею, не вирішені і викликають гострі дискусії. Виникла спочатку як галузь літературознавства до середини ХХ століття теорія перекладу переорієнтувалася на лінгвістику. Однак в останній третині ХХ ст. багато переводоведов рішуче заговорили про те, що, слідуючи по цьому шляху, наука про переведення зайшла в глухий кут. Все наполегливіше стала звучати думка про необхідність подолати однобічність у поглядах на переклад. Австрійська дослідниця М.Снелл-Хорнбі і близькі до неї вчені К.Райс, Г.І. Вермеер проголосили у своїх працях "нову орієнтацію". Теорію перекладу вони пропонують розглядати як міждисциплінарну науку - самостійну і многоперспектівную...
