та вісокої риторики, співає осуджував несправедлівість и деспотизм « владик царств земних». У тій же година ВІН показавши собі и тонким ліріком в перекладах віршів майстра пейзажу Ж. Делілля. Треба Зазначити, что жанр вільного переспіву потребує від перекладача вісокої літературної майстерності, вміння НЕ позбав наслідуваті оригінал, альо й внести свое почуття тими, свои чином та Художні Прийоми. Саме цею талант молодого поета и БУВ відзначеній Вже в первом надрукований в «Українському віснику» творі Гулака-Артемовського - перекладі Ж.Б. Руссо «Осліплення смертних»; в «Мука сатани при погляді на Едем»- Переспіві «Втрачений раю» Мільтона.
Особливе Ставлення Було в Гулака-Артемовського до польської мови и літератури. Ще за часів навчання в академії ВІН захопівся польським письменство и це захоплення однозначно вплінуло як на его подальші Літературно-естетичні ПОШУК, так и на Суспільно-просвітніцьку діяльність. Повністю розділяючі подивись видатних польських діячів просвітніцтва, Гулак-Артемовський в період з 1817 до 1919 років перекладає публіцістічно-філософські праці поета, прозаїка, публіціста єпіскопа Ігнація Красіцького та математика, астронома, філософа, ректора Віленського УНІВЕРСИТЕТУ Яна Снядецького.
В напісаній на Основі трактату І. Красіцького « O rymotw? Rstwie i rymotw? Rcach » статьи «Щось для творців» Гулак-Артемовський підіймає питання відповідальності письменника перед читачем, про Посилення вімоглівості до своєї праці, про ті, что високе звання « наставника і вчителя » треба нести гідно, чи не занепадаючі до уровня « писака, які іноді для догоди своїй порожній пихатості, а іноді (у чому також багато грішні) від голоду і холоду знаються з чорнилом!», про постійну внутрішню роботу над собою: « ... потребна постійна і діяльна міцність розуму, яка б нас робила холоднокровними читачами власного нашого твору; тоді тільки ми вимовимо неупереджений про себе вирок ».
У перекладі «Критика (з Красіцького)» розглядається літературна критика як способ виховання талантів, Які подвізаються на Літературній ніві. Критика, что поклікати « виправити недоліки і поліпшити посередність» , хоч и керується « правилами суворої справедливості », альо « ; це є рід суду полюбовного, що має целию своєї прирощення наук, з дня на день ощутительно удосконалення письменників, це є вказівник їм корисних правил, за якими б вони свою матерію належним чином обробляли і удосконалюйтесь ». Між тім розумна критика не может буті й занадто м'якою: « критик повинен бути досить обачний, уважний і розсудливий, - щоб, замість виправлення, не грішити потуранням; бо краще колко похулити, ніж необережно похвалити: у першому випадку істина, принаймні, нічого не терпить; в останньому - виявляється зрада їй і ницість ».
«Про листах»- Це переклад роботи Я. Снядецького «O pismach klasycznych i romantycznych», в якій ВІН Виступивши на захист класицизму та орієнтацію на твори давньогрецької та давньорімської літератури на протідію поетам? романтикам, что порінають « в безодню рясного та байдужого уяви ». Тут Яскраве продемонструвати и позиція самого перекладача на тій годину як Прихильники класичної літературної Традиції.
