Теми рефератів
> Реферати > Курсові роботи > Звіти з практики > Курсові проекти > Питання та відповіді > Ессе > Доклади > Учбові матеріали > Контрольні роботи > Методички > Лекції > Твори > Підручники > Статті Контакти
Реферати, твори, дипломи, практика » Новые рефераты » Відповідальність держав і фізичних осіб за міжнародним правом. Примус у міжнародному праві

Реферат Відповідальність держав і фізичних осіб за міжнародним правом. Примус у міжнародному праві





ду). Прикладом самооборони можна вважати операцію «Буря в пустелі», проведену проти Іраку з метою звільнення Кувейту, окупованого іракськими військами.

Не можна вважати колективними неінстітуціоннимі заходами «санкції», що вводяться проти політично неугодних режимів.

Інституційні заходи санкционного примусу застосовуються за рішенням міжнародної (міжурядової) організації. Вони можуть бути внутрішньоорганізаційними і зовнішніми. Під внутрішньоорганізаційними заходами слід розуміти заходи, прийняті щодо держави - члена організації, які обмежують його діяльність в рамках організації.

До них відносяться, наприклад, тимчасове позбавлення права голосу, призупинення всіх або деяких прав і привілеїв, що випливають із членства в даній організації, виключення з організації. Прийняття таких заходів залежить від установчого акта організації.

Зовнішні заходи можуть бути економічними, політичними, військовими. В установчих актах міжнародних організацій вони передбачаються рідше, ніж внутрішньоорганізаційні заходи. Типовими прикладами інституційних заходів є заходи, не пов'язані із застосуванням збройних сил, передбачені ст. 41 Статуту ООН, і заходи, пов'язані із застосуванням збройних сил, передбачені ст. 42 Статуту ООН.

Механізм міжнародної організації може використовуватися і при здійсненні колективної самооборони у разі збройного нападу на члена організації, установчий акт якої це передбачає. У такій ситуації колективна самооборона набуває характеру інституційної заходи.

Збройні сили за рішенням Ради Безпеки ООН можуть застосовуватися як для придушення акту агресії, так і проти держави, загрозливого міжнародному миру і безпеці, на відміну від самооборони, яка незалежно від того, чи є вона інституційної або неінстітуціонной заходом являє собою відповідь на збройний напад і не повинна здійснюватися в превентивному порядку, тобто проти держави, що створює загрозу міжнародному миру і безпеці.

Несанкціонние заходи міжнародно-правового примусу

Підставами для застосування заходів несанкціонного міжнародно-правового примусу можуть бути події (стихійні лиха, епідемії, вихід з-під контролю технічних засобів тощо) і збройні конфлікти або загроза їх виникнення як міжнародного, так і неміжнародного характеру, що створюють небезпеку для міжнародного миру (якщо неможливо ycтановіть носія загрози або ініціатора конфлікту).

Заходи несанкціонного примусу, як і заходи санкционного примусу, поділяються на індивідуальні та колективні. Коло цих заходів в порівнянні з колом заходів санкционного міжнародно-правового примусу відрізняється порівняльною узостью.Внешне вони виглядають як міжнародні правопорушення, такими не будучи, оскільки вони виправдовуються форс-мажорними обставинами (особливими надзвичайними силами), невідворотною силою або крайньою необхідністю.

Представляється очевидним, що необхідно враховувати кілька умов при використанні заходів несанкціонного примусу: а) вдаватися до них тільки при настанні згаданих обставин, які зацікавлена ??держава, як правило, могло передбачити; б) виходити з того, що тільки прийняття відповідних заходів дає підстави сподіватися на запобігання або припинення нанесення збитку, оскільки звичайні дії, що не мають характеру примусу, явно недостатні; в) виходити з того, що прийняття зазначених заходів не повинно зачіпати інтереси інших держав понад мінімуму, який може знадобитися для протидії загрозі нанесення збитку або завдається шкоди. Крім того, повинні дотримуватися і обмеження, що випливають з принципів незастосування сили та поваги прав людини. Якщо ці обмеження стосуються Репресалії (реакції на правопорушення), то тим більше вони повинні ставитися до дій, які не є реакцією на правопорушення.

Один з відомих прикладів несанкціонних заходів - тимчасове обмеження свободи зносин дипломатичних представництв, введене в 1944 р Великобританією з метою перешкодити витоку інформації про підготовлювану висадку військ союзників у Франції.

Чіткої різницю між форс-мажорними обставинами, непереборною силою і крайньою необхідністю ні в теорії, ні в практиці немає. Немає також єдності думок щодо застосовуваної для позначення відповідної ситуації термінології.

У статтях про відповідальність держав за міжнародні протиправні діяння серед обставин, що виключають протиправність дій держави, називається форс-мажор. Він розглядається як непереборна сила або непередбачена обставина, непідвладні контролю держави, які зробили в даних обставинах виконання зобов'язання матеріально неможливим (ст. 23). У число таких обставин включаються лихо (ст. 24) і стан необхідності (ст. 25). Хоча статті говорять про обставини, які звільняють держави від відповідальності, вони в тій...


Назад | сторінка 3 з 7 | Наступна сторінка





Схожі реферати:

  • Реферат на тему: Заходи процесуального примусу
  • Реферат на тему: Заходи адміністративного примусу
  • Реферат на тему: Заходи кримінально-процесуального примусу
  • Реферат на тему: Докази і доказування. Заходи процесуального примусу
  • Реферат на тему: Заходи процесуального примусу в кримінальному процесі Республіки Казахстан