004: VII), також є нерозв'язною проблемою для сфери голоси за кадром. Багато визначення цього терміну - помилкові або неточні. В результаті, голос за кадром був розглянутий як категорія озвучування, синхронного дублювання, закадрового тексту і вільних коментарів (Луікен ін., 1991: 71 .; Бейкер і Брано, 1998: 75; О'Конел, 2003: 66); як тип дублювання або «не синхронне дублювання» (Дріс, 1995: 9); як його протилежність - «подвійна синхронія» (Кауфман, 1995: 438). Він також був представлений як «дублювання з голосом за кадром» (Баранич, 1995: 309), як тип перекладу (Поньё, 1995: 303; Гамбір, 1996: 8), і, нарешті, як «напів-дублювання» (Хендрікс, 1984).
Голос за кадром також був описаний як «найпростіший і найвірніший із способів аудіовізуального перекладу» (Луікен та ін., 1991: 80; Діас Сінтас, 1997. 112). Однак таке визначення не сприяє подальшому розумінню техніки, і воно мало схоже на реальний процес перекладу. Як спочатку вказав Луікен і співавт. (1991: 80), а пізніше Ламберт і Делабастіта (1996: 41), Франко (1998: 236), і Грігаравіто і Готліб (1999), можливою причиною загальновизнаною легкості і точності голоси за кадром є недотримання синхронізації між текстом оригіналу і текстом перекладу.
На сьогоднішній день спроби дати визначення голосу за кадром спрямовані на розуміння його сприйняття. Тобто голос за кадром розглядається як кінцевий продукт, який ми чуємо при перегляді програми, де поверх оригінальної звукової доріжки, крім вихідного мови, накладається і інший. Незважаючи на те, що така практика не є універсальною, новий голос записується кілька секунд на початку висловлювання, а іноді він завершується до закінчення промови говорить, що дозволяє глядачеві почути частина оригіналу.
Технічні аспекти, згадані численними вченими при визначенні голосу за кадром, можуть мати загальну відправну точку, прослеженности Луікеном і співавт. (1991: 80), який у своїй основній книзі «Подолання мовних бар'єрів в телебаченні» описав голос за кадром не як складну і вузькоспеціалізовану техніку перекладу, а як:
Точний переклад вихідної мови. Орієнтовна синхронна передача. Зазвичай використовується тільки у випадку монологу як, наприклад, відповідь в інтерв'ю або серія відповідей від одного респондента. Гучність початкової мови зменшується або повністю, або до низького рівня чутності. Звичайна практика допускає уловлювання оригінальної мови протягом декількох секунд на початку, потім вона затихає і замінюється перекладом. Це сприяє відчуттю автентичності і перешкоджає розвитку сумнівів. Крім того, якщо переклад записується як частина програми, то він може в точності збігтися з вихідною промовою.
Під час вивчення передачі комерційного відео, Мейлхак (1998: 222) вказує на можливе джерело невідповідності, що відноситься до терміну «голос за кадром»:
Слід зазначити, що термін «голос за кадром» має значення, зазвичай використовується в англійській мові, має на увазі голос невидимого коментатора, який чути під час фільмів, телевізійних передач або відео. Таким чином, він не відповідає тому, що називається «голос за кадром у Франції, так як цей термін означає ситуації, коли голос, що зачитує переклад, звучить одночасно з вихідною промовою і накладається на неї (див. Поньё, 1995) .Французскій еквівалент голоси за кадром - коментар. Я чув термін «переозвучування »для опису накладення другого голосу для інтерв'ю в комерційному відео; напів-дублювання »також можна віднести до цього типу накладення для діалогів художнього фільму.
Франка (2000: 32) приходить до висновку, що:
Плутанина виникла в результаті того, що «голос за кадром» й інші терміни, властиві для фактичного перекладу (наприклад, «коментар»), затверджені дисципліною аудіовізуального перекладознавства, були довільно запозичені з фільмоведенія, чия концепція не увазі ніякої перекладацької діяльності.
Новий навчальний та дослідницький підхід до терміну «голос за кадром» і АВП в цілому, повинен враховувати дисципліну фільмоведенія і медіаведенія, не забуваючи при цьому традиційну методологію дослідження в області перекладознавства. Він повинен бути спрямований як на процес перекладу, так і на сприйняття аудіовізуальних продуктів, а також повинен визначити термінологію, яка в даний час - м'яко висловлюючись - заплутана. Далі я пропоную детальний аналіз двох різних типів закадрового перекладу у відповідності з тим, як це роблять професіонали.
Голос за кадром на ТБ і радіо
Треба визнати, що голос за кадром використовується як на ТБ, так і на радіо. Прикладом служить зарубіжна мовна корпорація BBC. Щоб передати відчуття автентичності змісту (Луікен та ін., 1991. 80), голос мовця (Поньё, 1995: 304), акцент або регіональні варіації (Фосетт, 1996: 76), мова не носія англ...
