і, і тому за своєю формою вона більше була схожа на прозу. Особливою гармонією і красою звучать молитви митрополита Іларіона, єпископа Кирила Туровського і Прокла Константинопольського. Складаючи свої молитовні твори, автори брали текст псалма і перекладали його на музичний лад, інтуїтивно спираючись на традиції античної класичної поезії.
Багатий, виразний давньоруську мову остаточно сформувався до початку XII століття. У цей час був написаний один з найчудовіших літературних пам'яток Давньої Русі - «Слово о полку Ігоревім». Цей твір уже було схоже на ритмізовану прозу. У ньому можна було помітити і ритм, і анафори, і співзвучні кінцівки фраз. У цьому творі чуються й звукові повтори, засновані на різних видах паралелізму.
У 1680 р С. Полоцьким було вироблено перекладення всіх 150 псалмів силлабическим віршем, що отримало назву «Псалтир ріфмотворная». Він знав, що в іудейському оригіналі псалми були написані у віршованій формі, і це спонукало його на створення даної праці. Наведемо уривок першого псалма з «Псалтиря ріфмотворную»:
Блажен муж, іже во злих рада не вхождаше,
? нижче на дорозі грішних людина стояше.
Нижче на седаліщех восхоте сивіти,
? тих іже не бажають блага разумети.
Але в законі Господні волю вважає,
? того вдень і нощею собі повчає.... [4]
Перекладення псалмів у літературі XVII - XVIII століття
Псалтир внесла в словесність духовне начало, визначивши особливий лад думки й мови. Поети зверталися до неї як до зразкового тексту. З нею пов'язано виникнення і розвиток російської поезії. Вірші, присвячені Богу, писалися великими християнськими святимі ще до Хрещення Русі. Це творчість носило вже особове, а не безіменне початок, як у середньовіччі. Нова поезія була нерозривно пов'язана з давньоруської «соборністю», але в той же час допомагала освоїти західноєвропейські поетичні зразки, висхідні до тих же біблійних текстів. Російські поети, орієнтуючись на Псалтир Симеона Полоцького, на французькі та німецькі варіації духовних од, знаходили в Святому Письмі своє заповітне зміст і створили власну традицію псалміческой поезії. Цей рід віршів з'явився у М.В. Ломоносова.
У середині XVIII століття вступив на своє літературне поприще великий російський поет Василь Тредіаковський. У цей час доживала свої останні роки російське бароко. Звідси - складні алегорії, які звучать в його віршах.
Саме Василем Тредиаковским були написані перші вірші в звичному для нас розумінні цього слова. Він почав писати їх не на церковно-слов'янською, а російською розмовній мові. Але в той час російська мова була своєрідним, строкатим і неопрацьовані. І саме на ньому поет намагається створити свої віршовані твори в різних літературних жанрах.
Однак у XVIII столітті домінувала ораторська інтонація. Для вираження піднесеного змісту вживався ямб, їм писалися оди. Хорей ж служив для зображення почуттів.
Саме Тредиаковским зроблений вирішальний крок від силабічного віршування, заснованого на повторенні віршів з однаковою кількістю складів, до силабо-тонічного, в якому важливі не тільки склади, а й складові наголоси.
В історії російської літератури в різні періоди з'являються поети, які прагнуть створити навмисно утруднену віршовану мову, ускладнені образи, залучити і вразити увагу читача чудністю поетичного світу. До таких авторам можна віднести Державіна і Радищева, Кюхельбекера і Некрасова, Маяковського та Цвєтаєву. Але першим відчув красу громіздких інверсій, вітіюватого стилю, непередбачуваних метафор і порівнянь саме Тредіаковський.
У 1744 році три великих поета XVIII століття В.К. Тредіаковський, А.П. Сумароков і М.В. Ломоносов вирішили продемонструвати можливості вітчизняної поезії і переклали 143 псалом високим стилем. Незабаром була видана книга під назвою «Три оди парафрастіческіе псалма 143,», в яку і були включені показові Парафразис (від грецького «переказ, виклад тексту своїми словами») поетів, змагалися в перекладенні одного і того ж псалма.
Поети XVIII століття вирішили показати гідність того чи іншого віршованого розміру, але у кожного з них вийшло твір, засноване, перш за все, на їх особистому досвіді духовного спілкування з Богом.
Слідом за ними віршовані перекладання псалмів писали багато авторів, зокрема, І.Ф. Богданович, В.В. Капніст, І.І. Дмитрієв. У XIX столітті перекладання псалмів виходили з-під пера В.А. Жуковського, Ф.Н. Глінки, В.К. Кюхельбекера і багатьох інших поетів. Цікаво, що багато од і наслідувань псалмам написав І.А. Крилов, відомий сучасним читачам як знаменитий байкар.
