дебіторської заборгованості.
Дуже часто її визначають як складову оборотного капіталу, яка представляє собою вимоги до фізичним або юридичним особам щодо оплати товарів, продукції, послуг.
Існує тенденція ототожнювати дебіторську заборгованість з комерційним кредитом. Комерційний кредит надається покупцю з урахуванням його вартості (ресурси компанії надаються у користування на платній основі) і терміновості (термін використання наданих коштів обмежений).
Згідно зі стандартами бухгалтерського обліку, дебіторська заборгованість це сума заборгованості дебіторів підприємству на певну дату. Дебіторами можуть бути як юридичні, так і фізичні особи, які заборгували підприємству грошові кошти, їх еквіваленти або інші активи. За даними бухгалтерського обліку можна визначити суму заборгованості на будь-яку дату, але звичайно така сума визначається на дату балансу.
Зазвичай економічна вигода від дебіторської заборгованості виражається в тому, що підприємство в результаті її погашення розраховує рано чи пізно отримати грошові кошти або їх еквіваленти. Відповідно дебіторську заборгованість можна визнати активом тільки тоді, коли існує ймовірність її погашення боржником. Якщо такої ймовірності немає, суму дебіторської заборгованості слід списати. Якщо заборгованість неможливо правильно оцінити, тобто визначити її суму, вона не може бути визнана активом і не повинна відображатися в балансі.
Таким чином, дебіторську заборгованість можна визначити як оборотний актив підприємства, який виникає в його збутової діяльності і характеризує взаємини контрагентів з оплати вартості отриманого товару (роботи, послуги).
Огляд статистичних даних по Україні за 2006 р свідчить про зростання: дебіторська заборгованість по всіх суб'єктах господарювання (кро ме малих підприємств та установ, що утримуються за рахунок бюджету) на 1 квітня 2006 р становила 346, 9 млрд. грн. Упродовж січня-березні 2006 р дебіторська заборгованість збільшилася на 8,2%. Питома вага простроченої заборгованостісті в загальній сумі дебіторської заборгованості становив 20,4% проти 21,6% на 1 січня 2006 р
Уряд вважає надзвичайно гострою ситуацію в житлово-комунальному господарстві. Багаторічна його збитковість і дебіторська заборгованість споживачів призвели до того, що місцеві органи виконавчої влади безвідповідально ставляться до якості й обсягів надання відповідних послуг населенню. У результаті цього не наводиться в належний технічний стан житловий фонд і комунальна інфраструктура, не знижуються витрати електроенергії, палива, води.
Робота з дебіторською заборгованістю, тобто процес управління нею, є важливим моментом у діяльності будь-якого підприємства і вимагає пильної уваги керівників і менеджерів. Визначення підходів до управління дебіторською заборгованістю, етапів і методів - проблема, яка не має однозначного вирішення, залежить від специфіки діяльності підприємства та особистих якостей керівництва.
Так як управління дебіторською заборгованістю є складовою системи управління підприємством, то сам процес управління нею можна здійснювати етапами. Крім того, управління дебіторською заборгованістю відбувається в часі, і природно, що його необхідно представляти у вигляді деякої етапної системи.
На думку І.А. Бланка, формування алгоритмів управління дебіторською заборгованістю здійснюється за такими етапами: аналіз дебіторської заборгованості підприємства; вибір виду кредитної політики підприємства по відношенню до покупців продукції; визначення можливої ??суми оборотного капіталу, яка спрямована на дебіторську заборгованість за комерційним і споживчим кредитам; формування системи кредитних умов; формування стандартів оцінки покупців і диференціація умов надання кредиту; формування процедури інкасації дебіторської заборгованості; забезпечення використання на підприємстві сучасних форм рефінансування дебіторської заборгованості; побудова ефективних систем контролю руху та своєчасної інкасації дебіторської заборгованості.
Майже до такого ж висновку прийшов Г.Г. Кірейцев, але доповнюючи І.А. Бланка, він виділяє ще кілька етапів: контроль фінансового стану дебіторів; при непогашенні боргу або його частини встановлення оперативного зв'язку з дебітором на предмет визнання ним боргу; звернення до господарського суду з позовом про стягнення простроченої заборгованості; компенсація збитків з фонду безнадійних боргів.
Російські фахівці виділяють чотири основні напрями роботи з управління дебіторською заборгованістю:
планування розміру дебіторської заборгованості по компанії в цілому;
управління кредитними лімітами покупців;
контроль дебіторської заборгов...