Теми рефератів
> Реферати > Курсові роботи > Звіти з практики > Курсові проекти > Питання та відповіді > Ессе > Доклади > Учбові матеріали > Контрольні роботи > Методички > Лекції > Твори > Підручники > Статті Контакти
Реферати, твори, дипломи, практика » Контрольные работы » Сутнісні характеристики і форми транскордонного економічного співробітництва

Реферат Сутнісні характеристики і форми транскордонного економічного співробітництва





корінним чином змінилися після переходу до реформування всіх сторін суспільного життя (у тому числі скасування командно-адміністративного способу господарювання з його монополією на зовнішньоекономічну діяльність), зближення з тими ринковими основами, які визначають економічний розвиток практично всіх країн світу. Природно, що це викликало необхідність у зовсім інших, ніж колишні, методологічних підходах до наукової розробки даної проблеми. Така розробка проводиться в багатьох академічних інститутах і вузах України, насамперед в Інституті регіональних досліджень, Інституті світової економіки і міжнародних відносин НАНУ, Тер-нопольском економічному і Донецьком національних університетах. Серед зарубіжних дослідницьких колективів, займаються даною тематикою, можна назвати Інститут географії та просторової організації та Жешувський університет у Польщі, Інститут світової економіки і Центр регіональних досліджень в Угорщині, Інститут економічних і політичних досліджень РАН та ін

Сама трансформація політичного життя та економічних основ України створила умови для докорінної зміни сутності, форм та механізму її участі у транскордонному співпрацю. Закон про зовнішньоекономічну діяльність, прийнятий Верховною Радою 16 квітня 1991 р., ще до розвалу СРСР, створив правові основи для самостійного здійснення відносин з світовим ринком і для ліквідації державної монополії на подібні зв'язку; ст. 25 цього закону була прямо присвячена спеціальному правовому режиму "прикордонній та прибережної" (Тобто транскордонної) торгівлі. p> Однією з важливих нових рис підходу до транскордонного співробітництва стала орієнтація не так на особливі, як це було раніше, а на загальноєвропейські засади та принципи його здійснення. В Угоді про партнерство та співробітництво (УПС), підписаному між ЄС і України від 16 червня 1994 р., немає спеціального розділу про взаємодію прикордонних територій, що було пов'язано з відсутністю спільного кордону між ними; розділ III цього документа "Транскордонні послуги між Співтовариством і Україною "присвячений іншої проблеми - створення умов для розширення обсягу взаємно наданих послуг на всій території учасниць Угоди яке в той період не поширювалося на безпосередніх сусідів України у Центральній Європі. Самі ж ці сусіди співпрацювали з ЄС на основі укладених в першій половині 90-х років Європейських угод про асоціацію, які прямо передбачали допомогу в розвитку прикордонних територій та інтенсифікації транскордонного співробітництва.

Сучасні наукові розробки проблем "транскордонного" пропонують нові методологічні підходи до визначення її сутнісних категорій і форм. З категоріальної точки зору, в якості недоліку слід відзначити відсутність серйозного сюпоставітельного аналізу положення прикордонних регіонів і транскордонного співробітництва до і після розпаду Радянського Союзу. При цьому були забуті багато цінні напрацювання 70-80-х років минулого століття, в Зокрема, важлива теза про "широкому" і "вузькому" підході до такої співпраці. Тим часом саме виділення цих двох рівнів транскордонної взаємодії зберігається, більше того, з посиленням регіонального підходу вони все різкіше розмежовувалась на практиці. Наприклад, по всьому периметру українського кордону розташоване 219 пунктів пропуску, але небагато з них обслуговують переміщення вантажів і людей (включаючи транзит), що мають загальнодержавне значення. При великій кількості переходів локального характеру до числа значущих, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів № 570-р від 25 липня 2007 р., на кордоні з Угорщиною віднесені тільки Чоп і Батьово, з Польщею - Ягодин, Краковець, Мостиська і т. д. Відсутність чітких прерогатив центральних і місцевих органів влади щодо розвитку таких переходів, так само як і інших форм зовнішньоекономічних зв'язків загальнодержавного та локального значення, негативно впливає на транскордонні зв'язки і в "широкому", і в "Вузькому" сенсі внаслідок різних пріоритетів у центру і західних областей, коли мова йде про розвиток прикордонних об'єктів, або недофінансування запитів місцевих органів влади. На недоліки розвитку "трансрегіональних відносин "на прикладі єврорегіонів північно-східних областей України в контексті "широкого" і "вузького" підходу вказує, зокрема, у своїй докторській дисертації І. Гладій. Що ж до суто теоретичного аспекту проблеми, то інше за назвою, але ідентичне за змістом виділення двох рівнів міститься в розробках волинських і донецьких учених - у правовій площині вони виділяють урядово-регіональне та регіонально-локальне напрямки транскордонного співробітництва.

Серед нових напрацювань у контексті розглянутої теми привертає увагу виділення двох видів регіонів - прикордонного та транскордонного. Близькі, хоча і розрізняються в деяких деталях, визначення цих двох видів регіонів дають Н. Луцишин та І. Студенніков. Перший вид трактується як адміністративно-територіальна одиниця, розташована уздовж державного кордону, другий "охоплює прикорд...


Назад | сторінка 4 з 8 | Наступна сторінка





Схожі реферати:

  • Реферат на тему: Проблеми розвитку прикордонних регіонів Росії в нових економічних умовах
  • Реферат на тему: Проблеми економічного розвитку прикордонних регіонів
  • Реферат на тему: Транскордонного співробітніцтво
  • Реферат на тему: Роль державного бюджету в забезпеченні економічного розвитку регіонів Украї ...
  • Реферат на тему: Визначення рівня психічного розвитку дитини у віці від двох до трьох років