Росії. Велику частину цього прожиткового мінімуму займала продуктовий кошик - цілих 70%. Залишалося всього 30% на В«нееластичні потреби В», тобто ті, які неможливо відкласти на завтра: транспорт, черевики для дитини. Для порівняння: у розвинених країнах лише 10-15% від доходів витрачається на харчування.
У 92-му ми вважали, що сформований рівень бідності збережеться на рік, максимум на півтора. Але життя складалося таким чином, що ця межа бідності без зміни проіснувала до 2000 року. Рівень життя, при якому 70% доходів витрачається на харчування, - це справжнісінька злидні. Всім було ясно, що не можна зберігати цю межу бідності. І в 2000 році була розроблена нова методика побудови прожиткового мінімуму. Він був фактично збільшений на 20%. У результаті чого вага продуктового кошика у витратах в 2000-му став дорівнює 50%.
На жаль, у сфері боротьби з бідністю багато було неправильних рішень. Це насамперед плоска шкала. У неї багато захисників. Але аналіз говорить про те, що шкала НЕ дала бажаного ефекту: люди як і раніше не хочуть легалізувати свої доходи. Це відображає інтереси досить тонкого шару - багатих людей. Основна маса населення (80%) програла. Якщо раніше прибутковий податок був 12%, то зараз - 13%. Причому платять навіть ті, зарплата яких нижча прожиткового мінімуму. У Росії одна третина працюючих отримує заробіток нижче прожиткового мінімуму, і всі вони платять ці 13%!
А введення єдиного соціального податку загальмувало розвиток соціального страхування. У нас немає соціального страхування, а є великий соціальний податок. Наприклад, якщо мої гроші наша академія перевела в страховий медичний фонд або пенсійний, то це гроші мої, і, коли я отримую страховку або медичний поліс, це як б надбавка до мого заробітку. А введення податку всі перекреслило. Гроші, потрапивши до бюджету, стають ніби загальними, там вже розпоряджаються ними як хочуть, щось, звичайно, перепадає Фонду обов'язкового медичного страхування. Крім того, цей соціальний податок стягується за регресивною шкалою.
За прогнозами аналітиків мінімальна заробітна плата досягне прожиткового мінімуму тільки в 2015 році. У той же рік середній прибуток досягне рівня 1991 року. Частка фонду оплати праці в цьому ж році не збільшиться у ВВП, а навіть на 1% знизиться, і так далі. Уряд не бажає нас залучати до розробки програм, але ми все одно це публікуємо і показуємо. У нас сьогодні зарплата десятої частини самих низькооплачуваних і десятої частини найбільш високооплачуваних працівників різниться в 30 разів. Цього немає ні в одній країні світу. Якщо не буде ніяких коректив (а їх немає ні в одній програмі), то у 2015 році різниця скоротиться тільки до 13 разів. Але в розвинених країнах, наприклад в Штатах, вже сьогодні цей показник дорівнює трьом. [4]
Люди, знаходяться за межею бідності, умовно діляться на три групи. Перша група - це так звана економічна бідність. Це бідність тих, хто ніколи раніше не був би бідним. Це так звані нові бідні, бідні через те, що вони мають дуже низьку оплату праці. Сюди ж включаються безробітні і ті, у кого Тобто до цих пір заборгованість з оплати праці. Хоча там в основному не державний борг, а приватних підприємств, але людям від цього не легше.
Друга група - Пенсіонери. Хоча в малих містах і селах єдині, хто має гроші на руках, це пенсіонери, оскільки там нікому не платять заробітну плату. Але ці кошти, звичайно, дуже невеликі.
І третя група - це так звані традиційні бідні. Це бідні, які є у всіх країнах. Це або одинокі матері, або багатодітні сім'ї, або сім'ї з інвалідами або просто інваліди, біженці і переселенці. І ще залишається так зване соціальне дно, або маргінали.
Населення нашої країни щороку зменшується на 1 мільйон осіб. За всіма оцінками, які роблять різні прогнозисти, в 2050 році нас залишиться 100 мільйонів. Відомо, що майже у всіх європейських країнах чисельність зменшується, але по-різному. У нас на одну третину до 50-му року. Якщо ми не можемо прогодувати народжених дітей, навіщо ми обстоюємо їх народження?
Глава II Соціальний захист малозабезпечених верств населення
2.1 Соціальний захист малозабезпечених верств населення
Вже ні для кого не секрет, що сучасне російське суспільство вкрай диференційовано за рівнем матеріального становища різних верств і груп.
Серед незаможних, насамперед, частково або повністю непрацездатні, багато, з яких не мають близьких родичів; пенсіонери, інваліди, багатодітні сім'ї, неблагополучні сім'ї, самотні літні люди.
Таке положення, природно, викликає занепокоєння мільйонів людей, що якимось чином намагається враховувати політичну владу.
Регулювання рівня життя населення є одним з основних напрямів діяльності будь-якого політичного режиму. Правда, треба відразу підкреслити, що це регулювання здійснюється різними шляхами, з різною віддачею і неоднак...
