вання та освіти.  Особливості соціалізації залежать від історично конкретної соціально-економічної структури і переважаючого типу культури.  
 У традиційному суспільстві в умовах примітивної господарської діяльності та соціокультурної статичності вінцем соціалізації був обряд ініціації підлітка у дорослий стан.  Колективний досвід передавався через усну мову, життєву мудрість і досвідченість, які пропорційні віку.  В основі традиційного виховання лежали спостереження, наслідування, участь.  Так освоювалися працю, культурні ритуали, звичаї, релігія.  Важливим засобом передачі традиції були ганці, музика, фольклор.  Через них освоювалися загальноприйняті норми і цінності. 
  У сучасному суспільстві індивід отримує можливість широкого вибору освоюваних цінностей з культурної спадщини і з сучасної культури.  Сім'я, друзі, школа і т.д.  визначають зміст світогляду, знань, досвіду, ідеалів, інтересів індивіда.  Величезне значення для особливостей соціалізації, має класова приналежність індивіда.  У результаті споживання культури індивід стає особистістю.  У ній цінності, норми, знання і віра перетворюються на поведінка людини в навколишньому світі, в його ставлення до інших людей і до світу в цілому. 
  Соціально однорідне первісне суспільство народжує тип культури, єдиний для всіх його членів.  А суспільство соціально неоднорідне формує різні субкультури в цілісному культурному просторі. 
  У середньовічній культурі Європи розрізняють чотири культурних шари (субкультури): селянський фольклорний, багато в чому зберігає традиції язичницької культури первісності, релігійну субкультуру храму і монастиря; світську субкультуру замку і палацу (лицарська, придворно-аристократична, політизована, етизірованній, естетизував), субкультуру міста (бюргерська культура ремісників, торговців, представників інтелігенції). 
  У однієї і тієї ж соціальної середовищі можливий широкий розкид рівнів і якостей культури в різних людях.  Цей розкид був мінімальним у традиційних культурах, оскільки загальний культурний мінімум був обов'язковий для загального засвоєння в тій іл В»іншої суспільної середовищі.  Відмінності обумовлювалися та індивідуальними, але в більшою мірою соціально-груповими чинниками.  Соціальний і культурний зливалося і ставало мало помітним. 
				
				
				
				
			   Література  
   особистість людина соціальне біологічне культура  
  1.Калач Є.Б.: В«Культурний людина: навч.  посібник для студентів В».  Гомель, 2000 р. 
  2.Социально-гуманітарні знання// С.Г.  Спасибенко: В«Біолого-генетичні підстави соціальної культури людини В», 2001 р., № 3 
 /