іал - не троянці за Походження, альо були на службі, смороду завербуваліся до Енейового війська и сумлінно несуть службу. У Евріала є вдома Старенька мати, а у Ніза немає Нікого:  
  Від я так чисто сиротина, 
  Зростанню, як при шляху горох: 
  Без нені, без отця дитина, 
  Еней - Отець, а Неня - бог. br/> 
 Низ вимовляти товариша, щоб тієї остался на варті, а у стан ворога, де можна загинуть, Низ піде сам. Низ нагадує Евріалові, что ВІН винен жити заради матери. Альо бойова дружба между героями-патріотами така міцна, что Нічого НЕ может стать їм на заваді. Евріал відповідає товарішеві: 
   ... Де общеє добро в yпадку, 
  Забудь отця, забудь и матку, 
  Лети повинність ісправлять; 
  Як ми Енею присягали, 
  Для его служби життя оддав, 
  Тепер НЕ вільна в жізні мати. 
   Як клятва вірності своєму побратімові звучати слова Евріала: 
  Від тобі не одстану зроду, 
  Зх тобою радий у вогонь и у воду 
  На сто смертей піду з тобою. 
   Друзі ПІШЛИ у ворожив табір Вночі, щоб вірізаті ворогів и ЦІМ Допомогті троянців здобути перемагаючи. Альо Евріал попал до рук ворогів, и смерть товариша віклікала смертельно ненависть у Низу до йо вбивця, и ВІН один кинувши проти озброєніх ворогів. Автор підкреслює: 
   Любов до отчізні де героїть, 
  Там сила вража НЕ устоїть, 
  Там груди сільніша від гармат. 
   Таким чином, в образах Низу и Евріала І. П. Котляревський зма-лював мужніх патріотів, вірніх козацькій прісязі и бойовій дружбі. p> На Високому олімпі Живуть боги, Які оглядають земних світ и вер-шать долі простих людей. Це наймогутнiшій з богів - 3евс, Венера, Юнона, бог моря Нептун, бог вітрів Еол, бог Вогнем і Ковальської справи Вулкан. Життя богів проходити у постійніх бенкетуваннях, інтрігах, зварюваннях. Ворогування между Юнона и Венерою відбівається на долі Енея: Юнона - намагається заподіяті Йому смерть, у всьому перешкоджає, а Венера допомагає де Тільки можна. p> У образах богів автор змальовує чиновних панство, вельмож-феодалів ХVІІІ ст. з їхнім світоглядом и манерами. Чісленні сцени переконують нас, что боги - продажні чиновники, хабарник, мова їх переповнена лайлівімі словами, вульгаризмами. Вісь мова Зевса, что грімає на богів: 
   Та Цитьте, чортові сороки! - p> Юпітер грізно закричавши. - p> Обом вам обіб'ю я щоки; 
  Щоб вас, бублейніць, ворог забрав! 
   3анішкніть, вуха остережете 
  І слухайте, что я скажу; 
  Мовчіть! Роті пороззявляйте, 
  Хто пискни, - морду розміжжу! 
   За поведінку богів даже Зевсу соромно: 
   Чі довго будете казітісь 
  І Стід Олімпові Робить? 
  ...... 
  Вчинки Ваші ВСІ НЕ божі; 
				
				
				
				
			  Ві на сутяжніків похожі 
  І раді мордувать людей; 
  ...... 
  А вам, олімпські зубоскалкі, 
  Морчухі, Дзиги, фігляркі, 
  Березової дам припарки, 
  Що довго буде вам втямкі. 
   Саме такого зображення від Котляревського Вимагай бурлескно стиль. Доброзичливости гумор у зображенні богів часто переходити у сатиру - вісміюються Такі РІСД їх характером, як грубість, заздрощі, самодурство, сварлівість. p> Автор за помощью мовної характеристики створює характери персонажів, розкриває їх внутрішній світ, звичка, манери поведінкі. p> Юнона В«Суча дочкаВ», Венера В«миршавий, невірна, пакосний, халяваВ», Еол - хабарник, Нептун - В«іздавна БУВ дряпічкаВ» (Хабарник) - таким постає перед читачами В«високий ОлімпВ» у зображенні у Котляревського. Енеєві розтлумачують: 
В  
 Ті знаєш - дурень НЕ бере: 
  У нас хоч Трохи хто тямущій, 
  Уміє жити за правді сущій, 
  Те тієї хоч з батьк, то здере. 
   Такою, на мнение автора, булу Верхівка тогочасного Суспільства. А в образах царів втілюються РІСД українських поміщіків феодалів; їхнє життя теж проходити в нескінченніх Бенкет, розвагах, сварках, інтрігах. Вісь Який бенкет влаштуван Дідона на честь Енея: 
   Тут їлі рознії потрави, 
  І всі з полив'яних мисок ... 
  І кубками пили слів'янку, 
  Мед, пиво, брагу, сірівець, 
  горілку просту и калганку. 
   Сама Дідона зображена автором так: 
   Спідніцю и карсет шовковий 
  І начепіла ланцюжок; 
  Червоні чоботи взула, 
  Та и запаски НЕ забула, 
  А в руки з вібійкі хустку. 
   І страви на бенкеті Українські, и напої, и одяг на царях и троянців, тож и герої - Теж українці. Згадаймо ж и дарі, Якими цар Латин передавши через послів Енею: 
  Лубенського шмат короваю, 
  Корито опішнянськіх слив, 
  Горіхів Київських смаженню, 
  Полтавська пундіків пряженого 
  І Гусячий п'ять КІП яєць ... 
   Чи не з берегів Тібру, а з українських міст и СІЛ були дарі. Всі українське! Тож це ще раз підтверджує, что незважаючі на Назву В«ЕнеїдаВ» т...