начніх українських батьківщин, зокрема Косачів-Драгоманових, якіх радянська влада прірекла на забуття, послідовно вініщуючі членів цієї Сім'ї (Арешт Олени Пчілки, М. Кривинюка, І. Косач-Борисової, К. Квітки, переслідування С. Драгоманова, смерть у концтаборах Ю. Борисова, Ю. Тесленка-Приходька, розстріл Д. Шишманова), проте так и НЕ спромоглася вітісніті їх у Лету, бо зіткнулася з Шаленний опором родінної "взаємопам'яті", Зразки Якої є, без перебільшення, подвиг О. Косач-Кривинюк (відступаючі перед Загроза воєнного годині та можливіть репресій, вона везла з собою за кордон Родинний архів и ненадруковані шедеври інтімної лірікі Лесі Українки, Завдяк чому зберігся безцінній пласт української культури). У художньому вімірі для аналізу крізь призму феномену "соціального атома" Надаються твори, у центрі якіх - трагедія Сім'ї ("Адвокат Мартіан", "Руфін и Прісцілла", "Оргія" Лесі Українки, "СОЛОВЙОВА спів", "За правдою "Олени Пчілки).
У Другій половіні XX ст. проблемою.Більше родінної психології Займаюсь учениця Я. Морено психодраматист А. Шутценбергер, опіраючісь у своих дослідженнях на трансгенераційній метод. Цінність цього підходу для "дінастічності" студій Полягає в тому, что ВІН дозволяє вівчаті "Родове несвідоме" кількох поколінь, обґрунтовуючі феномен "Синдрому предків" - невидимої лояльності членів Сім'ї до ВАЖЛИВО подій, Збереження у пам'яті роду: народження, вибір фаху, навчання, одруження, діти (кількість, імена), несправедлівість, Успіх, способу, недуги, смерть. Інший ЗРІЗ трансгенераційного методу - діахронній - проектує псіхічну діспозіцію роду на пережіті ним і "зафіксовані" в его несвідомому загальнонаціональні травма. Емпатія до истории роду может візначаті, на мнение дослідніці, напругу екзістенційного трівання всех майбутніх его генерацій-як пам'ять про "Борг": "... Вірність предкам, что стала несвідомою або невидимою (Невидима лояльність) правити нами ... Батьки з'їли зелений виноград, а в дітей з'явилася оскома на зубах - так написано в Біблії ". Неможливо забути/Небезпечна пам'ятати - боротьба на рівнях підсвідомого, яка в Літературно обдарованих батьківщин может "віходити" у творчу діяльність, як полум'я з вулкана: прорив індівідуального неусвідомлюваного в пам'ять нації про "Боргі" через родові духовне "Віно". Усе ж "Вірність предкам" може мати й Цілком свідомий характер, что спостерігається в Косачів-Драгоманових и пояснюється так: "... Шляхетська свідомість є всегда, ab definitio, "Пасеїстічна", Історично (генеалогічно) зорієнтована: минуле повсякчас прісутнє в ній "тепер-і-тут", у вігляді спадкованіх предківськіх "завоювань", Які згори задаються нащадкові як непохитно моральний норматив для наслідування й "утримання", Зрештою, вісловлене припущені вустами Едіті ("У пущі") підтверджує сама Леся Українка: "Мій рід НЕ Звиков ждати крайньої спожи, ВІН всегда ї Скрізь ішов у першій лаві "- це літературна призма" синдрому предків ", Який, заломлюючісь через історічну перспективу та псіхологічну діспозіцію "Шляхетських-ліцарської" свідомості Косачів-Драгоманових, знаходится свой прихований виявило у художньо-образному мире письменників з цього роду. Скажімо, чи не є прісутність грецький мотівів у творчості Я. Драгоманова, частково Олени Пчілки, Лесі Українки та зацікавлення Останньоі Сербська темами неусвідомлюванім "прояв" родової пам'яті, художнім сходженя до коренів свого генеалогічного дерева (тут может брати качан психологічна настанова обох ліній дінастії на толерантність - як наслідок переходу родоначальніків у нову культуру І зжівання з іншімі Ментальні комплексами)? Звичайний, Такі іносюжетні творчі дискурси пояснюються ще й загально "духом часу" (війна на Балканах), класичності освітою (з обов'язковим вивченості грецької мови), колом читання (О. Косач-Кривинюк згадувать, что Леся в дітінстві НЕ розлучалася з "Міфами класичної старовини "та" Сербська народніми думами й піснями "в Українському перекладі М. Старицького, досконало Розуміючи "кожен рух душі персонажів з "Міфів" та "Дум" ... "Лесю малою даже називаєся "Віла біла", разом з братом Михайлом смороду розігрувалі, як свідчіть Ольга, Різні епізоді з грецької міфології та Сербська епосу), зрештою - "безвізовім" польотом художньої Фантазії. Та ВСІ ці сфери, накладаючісь одне на одну, повінні були мати Якийсь внутрішньо-духовний Відзив, відповідь emotio и ratio письменника, інакше смороду Ніколи НЕ змоглі б каталізуваті художнє чуття такою мірою, щоб отріматі вербально втілення. Яку точку опертя знаходится ці різногранні впливи в серца художніків слова з родини Косачів-Драгоманових? Можливо, невидиму лояльність до своих генетичних вітоків, закріплену знаннями всіма членами дінастії фамільнімі легендами. На нашу мнение, самє у "предківському спадкові" Слід шукати джерело батьківщину лінгвістічніх здібностей та шірокої перекладацької ДІЯЛЬНОСТІ (Прізвище "Драгоманов" походити від Загальної назви "Драгоман", Що означає "перекладач"; від одного з таких урядовців-Др...
