Ось як критикує письменник переклад видатного російського оповідання - гоголівська В«ШинельВ». Його головна риса, ірраціональна частина, що утворить трагічний підтекст цієї історії, без якої вона була б просто безглуздим анекдотом, нерозривно пов'язана з особливим стилем, яким вона написана: безліч безглуздих повторів однієї й тієї ж безглуздого прислівники звучить настільки нав'язливо, що стає якимось зловісним змовою. В«Тут є уривки, які виглядають цілком безневинними, але варто поглянути пильніше, і ви помічаєте, що хаос причаївся в двох кроках, а якесь слово або порівняння вписані Гоголем так, що саме невинне пропозицію раптом вибухає кошмарним феєрверком. Тут є та спотикається незграбність, яку автор застосовує свідомо, передаючи грубу матерію наших снів В». Все це геть-чисто зникло в чінном, бойком і надзвичайно прозаїчному англійською перекладенні. Ось приклад, який створює у Набокова відчуття присутності при вбивстві, яке він не в силах запобігти:
Гоголь: "... в дві невеликі кімнати з передньої або кухнею і деякими модними претензіями, лампою чи іншій штучкою, яка коштувала багатьох пожертвувань ... "- Фільда:" fitted with some pretentious articles of furniture purchased, etc ... "
В.В. Набоков згадує, як один відомий російський композитор попросив його перевести на англійську вірш, яке сорок років тому він поклав на музику. Він наполягав, що переклад повинен особливо точно передавати акустичну сторону тексту. Текст цей виявився відомим віршем Едгара По "Дзвони" в перекладі К. Бальмонта. В«Перекладаючи вірш назад на англійську мову, - згадує Набоков - я дбав тільки про те, щоб знайти слова, що нагадували за звучанням росіяни. Тепер, якщо комусь попадеться мій англійський переклад, він може по дурості перевести його знову на російську, так що вірш, в якому вже нічого не залишилося від Е. По, піддасться ще більшої "бальмонтізаціі", поки, зрештою, "Дзвони" не перетворяться в "Безмовність"! p> Автор виділяє три типи перекладачів, які не застрахованих від вказаних помилок. До них, за його думку, відносяться: В«вчений муж, спраглий заразити весь світ своєю любов'ю до забутого або невідомому генієві, сумлінну літературний поденник і, нарешті, професійний письменник, який відпочиває в суспільстві іноземного побратима В». Він дає їм наступні описи:
Вчений чоловік у перекладі точний і педантичний: виноски він дає на тій же сторінці, що і в оригіналі, а не відправляє в кінець книги - з його точки зору, вони ніколи не бувають вичерпними і занадто докладними.
Другий тип перекладача повинен бути настільки ж талановитий, що і обраний ним автор, або таланти їх повинні бути однієї природи. У цьому і тільки в цьому сенсі Ш.П. Бодлер і Е.А. За або В.А. Жуковський і І.Ф. Шиллер ідеально підходять один одному, вважає Набоков. По-друге, перекладач повинен чудово знати обидва народи, обидві мови, всі деталі авторського стилю і методу, походження слів і словотвір, історичні алюзії. Тут ми підходимо до третього важливого властивості: поряд з обдарованістю і освіченістю він повинен мати здатність діяти так, наче він і є справжній автор, відтворивши його манеру мови та поведінки, звичаї і мислення з максимальним правдоподібністю.
Володимир Володимирович займався перекладами кількох російських поетів, які колись були понівечені поганими перекладами чи взагалі переводилися. В«Моя англійська, звичайно, набагато біднішими російського: різниця між ними приблизно така ж, як між будинком на дві сім'ї і родової садибою, між чітко усвідомленими комфортом і беззвітній розкішшю, - писав автор.
Ось як, Приміром, В.В. Набоков перекладав і зіткнувся з чималими складнощами в перекладі першого рядка одного з найвидатніших віршів Пушкіна "Я пам'ятаю чудное мгновенье ... ":
В
Yah pom-new chewed-no-yay mg-no-vain-yay
Перекладач передав російські склади, підібравши найбільш схожі англійські слова і звуки. Російські слова в такому обличчі виглядають досить потворно, але в даному випадку це не важливо: важливо, що "chew" і "vain" фонетично перегукуються з російськими словами, що означають прекрасні і ємні поняття. Мелодія цієї рядка з округлим і повнозвучним словом "чудное" в середині і звуками "м" і "Н" з боків, уравновешивающими один одного, - умиротворяє і пестить слух, створюючи при цьому парадокс, зрозумілий кожному художнику слова.
Якщо подивитися в словнику ці чотири слова, то вийде плоске і нічого не виражає англійське речення: "I remember a wonderful moment".
Насамперед, В.В. Набоков переконався, що буквальний переклад в тій чи іншій мірі завжди безглуздий. Російське "я пам'ятаю" - набагато глибше занурює у минуле, ніж англійське "I remember". У слові "чудное" чується казкове "чудь", давньоруське "чу", що означало "Послухай", і безліч інших прекрасних російських асоціацій. І фонетично, і семантично "чудное" відноситься до певного ряду слів, і цей російський ряд не відповідає тому англійської, в якому...
