, В«соціальне проектування - це специфічна діяльність, пов'язана з науково обгрунтованим визначенням варіантів розвитку нових соціальних процесів і явищ і з цілеспрямованим докорінною зміною конкретних соціальних інститутів В». [8] Соціальне проектування розглядається як специфічна планова діяльність, суть якої - у науково обгрунтованому визначенні параметрів формування майбутніх соціальних проектів або процесів з метою забезпечення оптимальних умов для виникнення, функціонування та розвитку нових або реконструйованих об'єктів. У силу цього, зокрема, діапазон соціальних проектів В«повністю збігається з діапазоном соціальних прогнозів і соціальних нововведень В»[9].
Специфіку об'єктно-орієнтованого підходу складає уявлення про закономірний характері проекту, про його наукової обгрунтованості як об'єктивності. Тут і виявляється слабкість концепції. Проблема полягає в тлумаченні об'єктивності та науковості в соціальній сфері. Детермінація соціальних нововведень варіативна. С. М. Булгаков справедливо зауважував: В«Хоча соціальна політика взагалі здатна володіти науковістю, однак це зовсім не означає, щоб з даних наукових посилок з необхідністю слідувала тільки одна система політики, і саме вона-то і була єдино науковою. Навпаки, з одних і тих же наукових даних можуть випливати різні, але в той же час з однаковим ступенем науковості обгрунтовані напрями соціальної політики, іншими словами, з даного наукового інструменту може бути зроблено різне вживання. Тільки завдяки неправильного розуміння природи науки і меж соціального детермінізму, отримує силу широко поширене уявлення про те, що можлива тільки одна наукова соціальна політика В». [10] Наукова обгрунтованість проектованого об'єкта, таким чином, доказова лише в самих загальних положеннях і спірна щодо конкретного управлінського рішення.
З 1986 р. на базі Інституту соціології РАН Міжгалузевий науковий колектив В«Прогнозне соціальне проектування: теорія, метод, технологія В»під керівництвом проф. Т.М.Дрідзе велася розробка концепції прогнозного соціального проектування, яка грунтується на інших теоретико-методологічних підставах, що одержали назву проблемно-орієнтованого (проблемно-цільового, прогнозного) підходу. Дослідники, які дотримуються цього підходу (Т.М.Дрідзе, Е. А. Орлова, О. Є. Трущенко, О. Н. Яницький та ін), постулюють, що прогнозна соціально-проектна діяльність представляє з себе специфічну соціальну технологію, орієнтовану на інтеграцію гуманітарного знання в процес вироблення варіантних зразків рішень поточних і перспективних соціально значущих проблем з урахуванням даних соціально-діагностичних досліджень, доступних ресурсів і намічаються цілей розвитку регульованої соціальної ситуації.
Для проблемно-орієнтованого підходу характерні:
1) розгляд об'єктивних і суб'єктивних факторів соціального відтворення в якості рівноправних;
2) розуміння проектування як органічного і завершального е...