ків є, по суті, складовими загальної причини. Будь-яка суспільно небезпечна діяльність, що проводиться у зв'язку з вчиненням будь-якого злочину, але не стоїть в причинному зв'язку з ним, не може розглядатися як співучасть. p align="justify"> Для співучасті потрібно не тільки зовнішню єдність спільно діючих осіб, але і їх внутрішню єдність, наявність певної психічної спільності, узгодженості їх дій [21]. Отже, співучасть як спільна злочинна діяльність з суб'єктивної сторони характеризується тільки умисною виною. Інтелектуальний ознака умислу при співучасті включає свідомість суспільно небезпечного характеру свого діяння; свідомість того, що воно приєднується до злочинної діяльності іншої особи; свідомість значення цих діянь для досягнення злочинного результату; передбачення настання цього результату. Таким чином, особливості інтелектуального моменту умислу при співучасті є свідомість суспільної небезпеки не тільки свого дії, але і суспільної небезпеки діянь інших осіб. p align="justify"> Вольова ознака умислу при співучасті характеризується бажанням брати участь у вчиненні злочину спільно з іншими особами і домагатися загального злочинного результату або свідомо допускати його наступ. Спільність умислу співучасників не виключає їх індивідуальної провини, яка визначається залежно від характеру, обсягу та активності діянь співучасника, його цілей у спільному вчиненні злочину. p align="justify"> Але також варто відзначити, що умисний характер злочинної діяльності спільників не означає збігу їх мотивів. У більшості випадків ці мотиви єдині для всіх співучасників, але вони можуть бути і різними. Так, при заподіянні тілесних ушкоджень спонуканням одного може бути ревнощі, іншого - помста. У подібних випадках питання вирішується таким чином: якщо мотив не входить в законодавчу характеристику скоєного співучасниками злочину, то відмінність їх не впливає на кваліфікацію дій співучасників. Якщо ж мотив злочину входить в законодавчу характеристику злочину, то співучасник повинен бути обізнаний про мотиви, якими керувався виконавець, в іншому випадку він несе відповідальність згідно з власними мотивами. p align="justify"> Але існують також випадки, коли особи за зовнішніми ознаками виявляються причетними до одного злочинному події, але домагаються при цьому різних результатів. У такому разі не можна говорити про співучасть. p align="justify"> Проаналізувавши різні літературні джерела, можна дійти висновку, що з питання про обізнаність співучасників про дії один одного існує два підходи. Прихильники однієї позиції категорично стверджують про необхідність для співучасті обізнаності кожного співучасника про приєдналася діяльності інших осіб. Суть іншої позиції полягає в тому, що співучасті, навпаки, не властиві взаємна обізнаність і взаємозумовленість. У зв'язку з тим, що умисел передбачає усвідомлення тих дій, які скоюють співучасники, я дотримуюся точки зору, згідно з якою взаємна обізнаність всіх співучасників і взаємозумовленість...