ернулася до аналізу роману В. Сорокіна В«День опричникаВ», показавши, як за допомогою симулякрів їжі автор виробляє жорстку деконструкцію через ланцюжок В«їжа - статевий акт/сексуальні перверзія - смерть - відродженняВ». Оскільки в романі ігнорується історизм будь-якого штибу, К. Секе стверджує, що художній простір роману являє собою світ симулякрів, нескінченний круговорот циклічно повторюваних текстів, що породжують квазісюжети, які вкладаються один в іншій, як ляльки-матрьошки, без можливості повернення в минуле або прогнозів на майбутнє.
П.В. Королькова аналізує харчові образи як спосіб реалізації опозиції В«свій - чужийВ» в оповіданнях Момо Капору. Реальність і внутрішній світ героїв у його оповіданнях представлені в системі опозицій. Найважливішою опозицією стає пара В«свій - чужийВ», яка реалізується в харчових образах. Ці образи можуть ставати символами втрати патріархального минулого (баранина на вертелі, сочевичний суп, квасоля), національна їжа об'єднує народ чи братські народи (так, любов до кавуна об'єднує сербів і греків), вона може бути символом мудрості, достатку і достатку, знаходячи риси сакрального предмета (баранина), і навіть атрибутом влади (кава).
До опису гастрономічних і травних метафор в радянській публіцистиці 1920-х років звертається К.О. Гусарова. Опис культури як В«духовної їжіВ» широко поширене в радянській публіцистиці тих років. Вона розглядає використання опозицій корисна/шкідлива їжа стосовно до явищ культури, а також протиставлювані В«гастрономічніВ» стратегії робітника і буржуа. p align="justify"> Інший дослідник, Н.А. Фатєєва розглядає матеріал В«Словника російської арго: матеріали 1980-1990 рр..В» В.С. Єлістратова. Нею досліджуються групи переносних значень слів, що позначають харчові продукти, в російській арго. Автор приходить до висновку про те, що акт прийняття їжі і самі страви - це особлива мова комунікації зі своєю знаковою системою. У доповіді розглянуті переносні значення слів, що позначають харчові продукти через тілесний код, а також найменування грошей, пов'язані з харчовими продуктами. p align="justify"> Ю.Л. Троїцький, розглядаючи гастрономічний код І. Бродського, вважає, що гастрономічне поведінку окремої людини може стати предметом дослідження скоріше як маргінальний казус, що має сенс на тлі середньостатистичної норми. Інша річ - гастрономічний код Поета, що працює з мовою і що створює нові семантичні світи. Коли мова йде про код їжі, ми можемо отримати гастрономічний портрет складної семіотичної природи, що включає в себе кілька ліній - від фізіологічної до естетичної, і становить габітус автора. p align="justify"> Є.М. Жидкова вивчає культуру харчування і реформи епохи Хрущова, описуючи реалізацію заявленої в 1920-х роках В«революцію побутуВ». Вона розглядає тему їжі в офіційному дискурсі кампаній (антирелігійної, антиалкогольної, шкільної реформи), зокрема, знайшли відображення в радянському агітаційному пла...
