датний був поглинути весь час. p align="justify"> Слід також звернути увагу на ставлення Аристотеля до своїх рабів; Аристотеля прийнято вважати ревним захисником рабства. У серці своєму він не міг не визнавати в них тих же людей; він дбав про їх долю після своєї смерті так само, як про членів власної родини. Вражають всі життєві подробиці, в які входить ця велика людина, який встиг зробити так дивовижно багато для віддалених часів. Це тісне спілкування з дійсністю і уважне ставлення до всього навколишнього становило особливість Аристотеля, різко відрізняє його від всіх інших філософів. Що стосується його відносини до рабів, то кращим доказом того, що він не вважав їх нижчими істотами, служить те, що сам він одружений був на рабині, а кращий друг його Гермий був раб за походженням. p align="justify"> З Афін Аристотель виїхав в Халкіду, де незабаром і помер (у 322 році до Різдва Христового) від хвороби шлунка; він страждав нею більш-менш все життя, і вона в його родині була спадковою хворобою. p align="justify"> Аристотель прожив на землі чесно, вільно і просто шістдесят три роки. У цьому житті немає ніяких моральних подвигів, ніяких особливих подій, на яких міг би зупинитися всякий простий смертний. Але саме такою має бути життя людини, розумова діяльність якого призначена служити потомству і віддаленим століттям. Життя Арістотеля служить живим виразом морального ідеалу, що полягає в його етиці. Аристотель жив серед людей настільки, що міг чудово їх знати і розуміти, але він не втручався в натовп, не заражають дрібними інтересами дня, а стояв осторонь, чому і міг спокійно займатися розумовою працею, який завжди зріє у тиші. Такий мирну працю вимагає, можливо, більше, ніж всякий інший, чистої совісті, тому життя вченого повинна бути вільна ль всього, що тягне за собою її докори. У цьому відношенні життя Аристотеля була бездоганна. Його безперервний, напружений розумову працю не заважав йому віддати належне життя. Він був вірний, ніжний і постійний друг, хороший сім'янин і взагалі любив людей і хотів їм добра, незважаючи на те що наклеп переслідувала його все життя. Однак наклеп була настільки неправдоподібна, що з плином часу вона неминуче повинна була відокремитися від світлої особистості Аристотеля і канути в Лету. Тепер особистість Арістотеля є перед нами цілком чистою, точно висіченої рукою вправного майстра зі шматка цільного, білого мармуру. br/>
ФІЛОСОФСЬКІ ПОГЛЯДИ
У філософії Арістотеля потрібно розрізняти критичний розбір навчань, йому передували, від розвитку його власної філософії. Критичні розбори Аристотеля відрізняються стриманістю і справедливістю; він не спотворює думок своїх попередників, а прагне дати про них вірне поняття. Потомство оцінило таке ставлення Арістотеля до філософії древніх. Твори Аристотеля служили і служать кращим джерелом відомостей про грецьких філософів. Колишні вчення зробилися основою його власного, цілком самобутнього вчення; останнь...