>
Оцінка мовцем змісту висловлювання з точки зору реальності / ірреальності, що виражається за допомогою форм способу та часу дієслова, а також деяких спілок, частинок та інших елементів структури пропозиції.
висловлюємо модальними дієсловами та іншими модальними словами оцінка обозначаемой у висловленні ситуації з точки зору її можливості, необхідності або бажаності.
Оцінка мовцем ступеня його впевненості в достовірності що повідомляється, яка може виражатися модальними прислівниками, вступними словами, а також складнопідрядними реченнями з підрядним із'яснітельним, де головна пропозиція містить модальну оцінку того, що виражено в підрядному.
Цільова установка говорить чи комунікативна функція висловлювання. За цією ознакою всі пропозиції поділяються на розповідні (виражають повідомлення), питальні (виражають питання), спонукальні (виражають спонукання) і оптативної (виражають бажання). Засоби вираження їх значень різні: морфологічні (способу дієслова), синтаксичні (конструкція пропозицій), просодические (інтонація).
Значення затвердження / заперечення, що відображають наявність / відсутність об'єктивних зв'язків між предметами, ознаками, подіями, про які йде мова у реченні. Перший член опозиції (затвердження) не маркується, другий маркується граматичними, словотворчими і лексичними засобами вираження заперечення.
Емоційна і якісна оцінка змісту висловлювання, що виражається лексично (словами зі значенням «погано» або «добре»), просодичний (оклику пропозиціями), а також за допомогою вигуків. Крім цього, дане значення може бути представлено складнопідрядними реченнями, що містять у головній частині оцінний модус, або конструкціями з вступними словами і оборотами («на щастя», «до нещастя» і т.п.). Слід при цьому підкреслити, що оцінність лише частково пов'язана з семантикою модальності: у наявності точка зору мовця, його ставлення до змісту дескриптивного висловлювання, але далеко не завжди достатньо ясно виражено «ставлення змісту висловлювання до дійсності». Оцінність доцільно розглядати як особливу семантико-прагматичну сферу, що взаємодіє з модальністю (що представляє собою один з елементів її оточення, середовища; в термінах функціональної граматики - периферії поля модальності).
Класифікація модальних значень, що приводиться А.В. Бондарко, перегукується з концепцією З.Я. Тураєва, яка в цілісному поле модальності виділяє значення абсолютної і порівняльної оцінки (аксіологічні модуси), значення забороненого і дозволеного (деонтіческіе модуси), бажаного і небажаного (оптативної модуси), можливого і неможливого (алетіческіе модуси), відомого і невідомого (епістеміческіе модуси) [38, с. 111-112].
Підсистеми модальних значень, що виділяються за різноаспектній ознаками, частково перетинаються, так що можливі випадки, коли одне і те ж значення (залежно від того, в якому аспекті воно розглядається), входить в різні ряди. Напр., Владність, з одного боку, може бути віднесена до ряду значень, пов'язаних з поняттям потенційності, а з іншого, - включається в ряд значень, які охоплюються поняттям комунікативної установки висловлювання. До тих же двом рядам може бути віднесено значення бажаності (оптативної).
різноаспектній модальні характеристики Пропозітівние основи висловлювання можуть поєднуватися або вик...
