до одного діалектів: мова складається із сукупності прислівників, в свою чергу складаються з діалектів.
Точний теоретичний критерій, який дозволив би у всіх випадках проводити безумовне відмінність між поняттям діалекту одного і того ж мови і поняттям споріднених мов (а тим більше між діалектом і власною мовою), фактично відсутній. На практиці тут часто задовольняються ознакою взаємної понимаемости або непонімаемості: якщо представники двох даних (родинних) мовних систем можуть, незважаючи на існуючі розбіжності між цими системами, взаємно розуміти один одного (не вдаючись до вивчення мовної системи співрозмовника і кажучи кожен на своїй рідній говірці) , то дані дві системи вважається дозволеним визначати як два діалекти (або ж як два прислівники) одного і того ж мови; в іншому ж випадку (тобто при неможливості взаємного розуміння, але за наявності таки ряду подібностей) ми будемо мати справу з двома «спорідненими мовами».
Зазвичай при класифікації мовних різновидів, складових ареали, в яких неясна ступінь самостійності локальних різновидів, враховуються фактори об'єктивної даності - як усередині лінгвістичної (структурний подібність або неподібність, близьке чи віддалене спорідненість даних локальних одиниць), так і функціональної та екстралінгвістичній (входження даного ареалу в одне або не одне державне об'єднання; приналежність носіїв даних локальних мовних різновидів до єдиного етносу або до різних; орієнтація носіїв на єдиний або на різні літературні мови, або на єдиний і різні мови спілкування чи інші престижні в даному ареалі мови); наявність або відсутність письмової традиції та літератури для даної мовної різновиди і їх функціонування в даний історичний період і т. п. З іншого боку, важливу роль відіграє суб'єктивний фактор - підхід до даної проблеми з позицій тієї лінгвістичної школи, до якої належить дослідник, і певна що склалася в кожній приватній галузі мовознавства традиція.
Для мовця на тієї чи іншої мовної різновиди не існує питання, чи представляє вона собою мова чи діалект. Він володіє певною мовною системою, називаючи її мовою і відрізняючи його від мови іншої місцевості або народу (наглядова носій мови зазначає до того ж невеликі відмінності у сусідів, якщо вони існують, і наявність або відсутність повного взаєморозуміння). Поняття «діалект» в ужитку мовця не виникає.
Чітке розмежування між поняттями «мова» і «діалект» необхідно для соціолінгвістичної або функціональної характеристики даної локальної одиниці, пов'язаної з її роллю в комунікативному процесі в масштабі того чи іншого співтовариства.
Перш ніж звернутися до існуючих в науковому побуті визначень понять «мова» і «діалект» і до застосування щодо конкретного матеріалу, доречно розглянути сам матеріал, який підлягає аналізу, і ті критерії, які зазвичай використовуються в практиці конкретних досліджень. При описі та класифікації компонентів мовного світу враховується наступний комплекс критеріїв - лінгвістичних і соціальних:
) Наявність або відсутність взаєморозуміння між носіями форм мовлення, що представляють різні локальні одиниці, є по суті відображенням ступеня мовної диференціації (на різних рівнях мови), наявності або відсутності того «порогу інтеграції» (Термін Б.А. Серебренникова), за яким стає неможливим діалектне змішання [Серебрянніков Б.А., 1970, с. 296-297]. За відсутно...
