и з южнослаянскіх земель на Русь поступово висихав.
Починаючи з XIV століття, переклади на російську мову стали здійснювати ченці російського походження. Слід зазначити, що робота з перекладу підтримувалися найбільш багатими монастирями і багатими князівствами, оскільки переписування книг - справа дорога.
В історії Русі значне місце займає постать московського митрополита Алексія, який помер в 1378 році і зарахованого до лику святих. Митрополит Алексій переклав з грецької мови Новий Заповіт і твори «батьків церкви» - ранньохристиянських богословів. Московський митрополит Кипріян (помер в 1406 році), наступник Алексія, перекладав з грецької мови, як свідчать літописи, «многия святия книги».
Відомий історії Б.А. Ларін відзначає, що створювана російськими митрополитами перекладна література відрізнялася важким мовою, оскільки перекладачі, по-перше, намагалися зберегти стилістику грецької мови, думаючи, що цим зберігають висоту релігійного тексту. По-друге, московські перекладачі намагалися наслідувати перекладацької манері ченців-сербів.
У XV столітті відомим російським перекладачем був дяк московського князя Дмитро Герасимов (1465-1530). Саме він переклав граматику латинської мови, автором якої був Донат.
Елій Донат - римський філософ IV століття нашої ери. Граматика Доната складається з двох частин: Менша керівництво (Ars minor) і Велике керівництво (Ars maior). Пізніше ці дві праці, об'єднані разом, отримали назву Граматичне керівництво або Граматика Доната raquo ;. Вона стала однією з найвідоміших робіт в історії мовознавства, що послужила основним підручником латинської мови в школах Європи протягом більше тисячі років - до початку XV століття.
Не менш популярною була граматика Присциана Institutiones grammаticae ( граматичні?? вчення ), створена в VI столітті нашої ери. Присциан, спираючись на граматичні вчення греків, створив найзначнішу латинську граматику старовини - Курс граматики raquo ;, що складається з 18 книг.
Переклад був здійснений Дмитром Герасимовим не так на російську мову, а на старослов'янську мову.
Б.А. Ларін дивується, як по такому перекладу російські люди вивчали латинську мову. Можна припустити, що латинська мова вивчався в духовних семінаріях, в яких вивчення старослов'янської мови було обов'язковим. Отже, вивчення латинської мови йшло через посередництво старослов'янської.
Дмитро Герасимов, за свідченням давньоруських хронік, володів багатьма мовами (старогрецьку, латинську, німецьку, італійську).
Був державним товмачем при дворі московського князя. За службовим обов'язком неодноразово був за кордоном, намагався частіше бувати в центрі католицизму - в Римі. Так, за дорученням архієпископа Геннадія, Дмитро Герасимов в одній зі своїх поїздок в Рим, розшукав римську копію писання про білому клобуку.
. 3. Переклад в XV-XVI століттях
Кінець XV - початок XVI століть в історії Росії ознаменовані кількома подіями, що вплинули на розвиток як споконвічно російської літератури, так і перекладу. До таких подій слід віднести:
10
1. Новгород, славився своєю вільністю, поступово втрачає свободу і стає підвладним московському князю.
2. Московські царі, зміцнюючи свою державну владу, проводять політику, згідно з якою землеволодіння багатьох монастирів стають урізаними. Так, Іван Ш в 1503 році виступив проти землеволодіння монастирів, вважаючи, що у монастирів набагато більше землі, ніж у держави.
. Архієпископ Геннадій, який керував перекладацькою діяльністю в Новгороді, виступає проти розповсюджується спочатку в Новгороді, а потім і в Москві єресі (Єресь - відхилення від норм панівної релігії, напрямок, що суперечить церковним догмам).
. Проти єресі виступив спеціальний церковний собор у 1494 році, але, на думку Геннадія, єретики не отримали рішучої відсічі з боку уряду Івана Ш.
. Архієпископ Геннадій виступає з ідеєю закріплення переваги духовної влади над владою світською. І цим він протиставляє себе зміцнювалася царської влади. Архієпископ Геннадій рішуче виступає проти перекладів давньоєврейської літератури. За свої діяння архієпископ і його однодумці отримали прізвисько «чорне духовенство». У 1504 році Геннадія позбавляють сану.
. Перекладацька діяльність в Новгороді припиняється.
У 70-ті роки XV століття Новгород приєднується до Москві. Деякі помічники Геннадія з перекладу перебралися до Москви, яка знову стала науковим і перекладацьким центром, багато в чому завдяки діяльній правлінню московського князя Василя Ш.
...
