ті продукції; економії матеріальних ресурсів; підвищенню якості та конкурентоспроможності продукції; підвищенню в цілому ефективності виробництва; дотриманню договірних і бюджетних зобов'язань.
Перехід підприємств на комерційний розрахунок передбачає:
• встановлення прямої залежності між споживанням ресурсів, ефективністю роботи і доходами, які підприємство самостійно формує і якими розпоряджається;
• самостійне забезпечення технічного, виробничого, організаційного та соціального розвитку підприємства за рахунок власних джерел фінансування;
• повну економічну відповідальність власників підприємства і трудового колективу за результати виробничо-господарської діяльності, виконання зобов'язань перед партнерами і бюджетом;
• самостійне формування стратегії і тактики свого розвитку на основі потреб ринку і встановлених державою правил ведення виробничо-господарської діяльності.
Все сказане передбачає відповідну перебудову системи тактичного планування. З інструменту балансової ув'язки ресурсів воно перетворюється на систему прийняття управлінських рішень. Будь-які прорахунки в оцінці потреб ринку і власних можливостей підприємства погрожують збитками і навіть розоренням. Тактичний план має передбачати перспективу по кожному об'єкту планування. Повинні бути враховані всі фактори: стан економіки підприємства; кредитно-фінансова ситуація; податково-бюджетна політика; наміри конкурентів; ситуація на ринку і т.д. У цих умовах планування стає центральною ланкою управління.
Ринок не відкидає планування. Навпаки, в конкурентній боротьбі виходити на ринок зі своєю продукцією без заздалегідь продуманого плану неможливо. Ринкові механізми діють більш жорстко, ніж централізоване планування держави. Аналіз становища, що склалося в економіці ряду країн колишнього СРСР, показує, що економічна криза в минулому обумовлений не принципами планування та управління, а збоченій практикою їх застосування, бюрократизмом, що в кінцевому рахунку призвело до застою. В економічній літературі широко поширена думка, що для підприємства не має принципового значення, який орган планує його роботу: власний плановий відділ або міністерство. Важливими є лише якість планування і критерії, за якими оцінюється робота підприємства. До названих факторів для більшої об'єктивності необхідно додати цілі, які ставить планеруючий орган перед підприємством.
Висока ефективність виробництва в провідних індустріально розвинених країнах пояснюється не стільки наявністю приватної власності, скільки високою результативністю системи внутрішньофірмового управління і планування. Тут підприємствами керують наймані професійні менеджери, а не власники майна. За деякими оцінками, в промисловості розвинених країн частка найманого управлінського персоналу наближається до 100%. Отже, припущення, що ринок виключає планування, нічим не обгрунтовано. Проблема полягає в тому, щоб у наших умов надати сис...
