reiwillig zu den Ein-Mann-Torpedos meldet, zu den Sturmstaffeln oder Panzerjagdkommandos, der dr? Ckt sich vor dem schwereren Kampf, der nachher kommt! Wer sich mit allen Mitteln zu bewahren sucht, nicht aus Feigheit, Holt, sondern aus Einsicht, der bewahrt sich f? R ... Deutschland. «Deutschland ... dachte Holt. Zum erstenmal im Leben h? Rte er das Wort nicht von Jubel getragen oder von Heilrufen umrahmt, sondern gleichsam entbl ?? t von allem Flitter und Standartengold, durchzittert von tiefer Sorge. »Deutschland«, sagte Gottesknecht, »das ist ja schon heute kein Gigant mehr, der Europa beherrscht, sondern ein blutendes, elendes Etwas. Es wird noch elender werden und bettelarm und wird unsagbar leiden, aber es darf nicht verbluten! F? R das riesige, schimmernde Deutschland von gestern zu sterben, das nenn ich Feigheit, Holt. Aber f? R das arme, todwunde Deutschland von morgen zu leben ... das ist Heroismus, dazu geh? Rt Mut. Ich wei ?: Sie suchen, Holt ... einen Sinn, ein Ziel, einen Weg ... Ich kenn den Weg nicht. Ich kann Ihnen nicht helfen. Wir sind alle mit Blindheit geschlagen und m? Ssen durch die sieben H? Llen hindurch bis zum Ende. «Er schwieg. Dann sagte er noch: »Das mu? wohl so sein. Damit wir endlich wir selbst werden. «(S. 311) - Зрозумійте мене правильно!- Продовжував він переконано. Я за професією вчитель, таких хлопців, як ви, я готую до випускних іспитів і хочу робити це і надалі. Що ж мені викладати перед порожніми класами? Постарайтеся протриматися! Коли з війною буде покінчено, тоді-то і почнеться важка боротьба. Що ваша дівчинка, Хольт! Убитим рахунком немає! Занадто багато людей вже загинуло! Після війни на нас звалиться прірва роботи! П'ять років заварювали цю кашу, а розсьорбувати її доведеться ціле століття.- Він змусив Хольта глянути йому прямо в очі.- Той, хто сьогодні добровільно зараховується до протитанкові частини і штурмові взводи або вибухає разом з торпедою, йде від справжньої, справді важкої боротьби, яка розпочнеться потім! Той, хто всіма засобами постарається себе зберегти, - не з боягузтва, Хольт, а тому що вміє дивитися вперед, - той збереже себе для ... Німеччині! Німеччина ... - думав Хольт. Вперше чув він це слово не під фанфари тріумфу, не під вигуки «хайль!», А немов звільнене від мішури і сусальною позолоти, пронизане глибокою тривогою.- Німеччина, - продовжував Готтескнехт, - це вже не велетень, повелевающий Європою, а жалюгідне, знекровлене щось. Вона стане ще більш жалюгідною і злиденній, вона буде невимовно страждати, але не можна допустити, щоб вона минула кров'ю. Померти за вчорашню гігантську роззолочену Німеччину - по-моєму, боягузтво, Хольт! Але жити заради убогою, смертельно пораненою Німеччини завтрашнього дня - це справжній героїзм, тут потрібно справжнє мужність. Я знаю: ви шукаєте, Хольт ... сенсу життя, цілі, шляхи ... Мені цей шлях невідомий. Я безсилий вам допомогти. Всі ми вражені сліпотою, і нам належить пройти цей шлях до кінця, пізнати всі муки пекла.- Він замовк. А потім додав: - Видно, це було неминуче. Щоб ми стали нарешті самими собою. (c. 333 - 334) Wolzow hob den erschlafften Branzner mit der Rechten langsam in die H? he, er war so kr? ftig, da? er ihn in der Luft sch? tteln konnte. Dann stellte er ihn auf den Boden, stie? ihn gegen einen Spind und zog ihn wieder dicht zu sich heran. »H? R zu! H? R genau zu! Die paar Wochen, die ich noch bei diesem Haufen bin, will ich Ruhe haben! Ich la? mir doch von dir nicht meine Laufbahn vermasseln. Du wirst also endg? Ltig aufh? Ren zu st? Nkern! Sonst ... Wei? T du, was sonst ist? Du bist nachts mit uns am Gesch? Tz. So wahr ich Gilbert Wolzow hei? E: Ich schlag dir beim n? Chsten Schie? En mit m Schraubenschl? Ssel das Genick ein! Solche Unf? Lle passieren relativ h? Ufig, das kannst du schon in Prinz Kraft zu Hohenlohes> Milit? Rischen Briefen? Ber Artillerie
