роблений безпосередньо з арабської мови. Його перекладачем був видатний сходознавець Г. С. Саблуков, що викладав в Саратові, а потім став професором Духовної академії в Казані. p> Виданий у 1963 м. переклад Корану академіка І.Ю. Крачковского, зроблений безпосередньо з арабської мови має значні переваги. Але цей переклад залишився незавершеним.
Питання про перекладах Корану набув особливої вЂ‹вЂ‹гостроти у Росії в 1911 - 1912 роках у зв'язку з найважливішими політичними подіями, пережитими країною. Розпочатий після періоду реакції 1908 - 1910 років новий революційний підйом налякав поміщиків і буржуазію всіх національностей. І ідеологи ісламу боялися подальшого падіння свого впливу на маси, вони намагалися скоріше поєднувати і підправити постарілих в ісламі. p> Тривали спори про нові перекладах і тлумаченнях Корану. Спроби пристосувати той чи інший текст Корану до політичних або етичним поглядам свого часу, вичитати в ньому, то чого він взагалі не містить, виникли давно. Ще в середні століття часто один і той же текст двома або трьома тлумачами розумівся і пояснювався абсолютно по-різному. Тому навіть у середовищі вищого мусульманського духовенства знаходилися особи, що засуджували будь-яке тлумачення Корану як марне заняття. Але в основному духовенство не погоджувався на те, щоб віруючі самостійно, без тафсир, розбиралися в Корані. Причину зрозуміти неважко: результати такого розбору не могли бути угодні мусульманському богослов'я, неупереджене розгляд Корану у всі часи неминуче призводило до критики цієї книги.
Не випадково в республіканської Туреччини завдання нового тлумачення Корану була висунута в числі головних цілей богословського факультету Стамбульського університету. Цей факультет був відкритий в 1924 році, після скасування Халіфату.
Нові тлумачення Корану стосуються і питань розуміння барвисто описаних у Корані принад раю і жахів пекла. Рай і пекло Корану, згідно таким тлумаченням, - іносказання, передавальні переживання "душі". Але, звичайно, по суті ці нові інтерпретації нічого не змінюють. Вони залишають недоторканною віру в те, що у людини нібито є якийсь нематеріальний двійник - "душа". Інакше кажучи, автори підновлених версій прагнуть зберегти один з основних догматів релігії. p> ВИСНОВОК
У ісламознавства країн Заходу все частіше з'являються заклики до мусульманських організаціям "Критично" ставитися до середньовічних цінностей ісламу. Рішення такого завдання, зокрема, не раз покладалося на богословський факультет Анкарского університету, відкритий на початку 1949 року. p> У цілях пристосування до умов, що змінилися перед богословським факультетом Анкарского університету була висунута також завдання "влаштовувати очну ставку духовних цінностей ісламу з сучасними науками ... ". Ця витівка не нова, і сенс її ясний. Спроби "примирення" релігії з наукою, тобто фальсифікація науки, не раз вже робилися і християнською теологією.
У працях передових вчени...
