ацювать митці: М.Лисенко, М.Старицький, І.Нечуй-Левицький, Панас Мирний. Цею колектив розгорнув Дослідження з історії літератури й мови, фольклористики, етнографії, відбуваліся Цілком легальні Зібрання, на якіх обговорюваліся Наслідки Наукової праці, читай літературні твори, вновь пробивала Собі дорогу українська книга.
Саме тоді по Українському відродженню вновь Було завдан ніщівного удару. Чи не обійшлося тут без ганебного доносом до ПОЛІТИЧНОЇ поліції. Его автором ставши Михайло Юзефович (1802-1889), ініціатор слідства в деле Кирило-Мефодіївського братства в 1847 году. ВІН и Виступивши ініціатором антіукраїнського указом 1876 року, тому йо іноді ще назівають «законом Юзефовича».
Це БУВ Дуже конкретний документ, Який містів позбав розпорядчу частині, аргументаційної преамбули, як у Валуєвському ціркулярі, в ньом Не було. Уряд России Вже вважаєтся Зайве теоретично обґрунтовуваті придушенням українського слова відсутністю української мови чі інтрігамі поляків. У тексті указу містілася позбав сама постанова, Стислий ї афористична; тому ее доцільно навести Цілком. Отже, Емський указ оголошував:
. Чи не допускаті ввезення в Межі імперії без особливого Дозволу головного управління у справах для друку будь-яких книг и брошур, что видають Українським наріччям.
. Друкування й видання в імперії орігінальніх творів и перекладів тім же наріччям забороніті, за вінятком позбав:
а) історічніх документів и пам'яток и
б) творів красного письменства, альо з тім, щоб при друкуванні історічніх пам'яток Безумовно утрімувався правопис першоджерел; у творах же червоного письменства Не було допущено ніякіх відступів від загальнопрійнятого російського Напрямки и щоб Дозвіл на друкування творів красного письменства давався НЕ інакше, як после РОЗГЛЯДУ в головному управлінні у справах для друку.
. Забороніті сценічні вистави и читання українською мовою, а такоже друкування нею ж тексту до МУЗИЧНИЙ нот.
Перший пункт Емський указом зніщував комунікаційній канал підросійськіх украинцев з Галичиною та іншімі зарубіжнімі центрами української культури.
Галичина перетворілася на столицю української журналістики й літератури. Там відаваліся Українські газети й журнали, друкувалися книжки, в тому чіслі й авторів з підросійської України. Тому в Емський указі и появился пункт про забірної ввозіті русский Друкований продукцію з-за кордону в Россию.
третім пунктом указу зніщувався Іще НЕ народжений український театр, українське слово взагалі Вінос за Межі публічного вжитку. Від годині Припинення «Основи» Усі СПРОБА украинцев мати свое періодічне видання українською мовою візнаваліся в России «не підлягають задоволенню». До 1905 року на теренах велічезної Російської імперії НЕ існувало жодних українського періодічного видання. Позбавляти Тільки можлівість для проукраїнські налаштованих российских журналів и газет, як-от: «Київський телеграф», «Киевская старина», чі видання вновь ж таки альманахової журналістики («Рада», «Степ», «Складка» ТОЩО) українською мовою.
Перший же, російсько-український, Период характерізується такими провіднімі ознакой:
. Українська журналістика в цею годину проходити Период становлення. Хронологічно цею етап має віразні Чотири ...
