ифічних способів їх застосування, а й необхідного рівня розвитку логічних прийомів мислення в пізнавальної діяльності учнів для активного добування знань, вміння застосовувати їх у творчому перетворенні дійсності.
У психолого-педагогічній літературі немає єдиної думки про те, коли у дітей з'являється здатність до формування і розвитку логічних операцій. У сучасній психології існують два основних напрямки в дослідженні виникнення і розвитку логічних структур мислення у дітей. Перше їх них пов'язано з роботами Ж. Піаже [5], А. Валлона [23], та ін. У цих роботах визначені вікові межі (стадії) формування логічних структур, що відображають стихійний процес, заснований на спонтанних механізмах розвитку дитячого інтелекту. Ці механізми є основним чинником, що визначає успішне оволодіння логікою. Піаже обмежує роль навчання, вважаючи, що воно підпорядковується законам розвитку. Піаже вважав, що навчання набуває різне значення в залежності від того, на який період розвитку воно доводиться. Щоб виявитися успішним і не залишитися формальним, навчання має пристосовуватися до готівкового рівню розвитку.
Ж. Піаже не заперечую повністю можливості навчання логічним структурам, але одночасно вказує на два обмеження, які фактично зводять його роль до нуля. Перше пов'язано з відмінностями двох видів людського досвіду: емпіричного і логіко-математичного. Допомогою перший дитина пізнає фізичні властивості об'єктів, не виходячи при цьому за рамки простої констатації фактів. Зробити логічне узагальнення він може тільки на основі другого досвіду. Природа двох цих дослідів різна, тому навчання логіці принципово відрізняється від всякого іншого навчання. Другим обмеженням є визнання того факту, що навчання логічним структурам неефективно, оскільки утворені в результаті нього схеми не можуть застосовуватися до різних ситуацій.
Зі сказаного вище випливає, що не слід починати навчання до тієї пори, поки до цього не будуть готові відповідні логічні структури.
Ж. Піаже встановив основні генетичні стадії розумового розвитку. Період від 2 до 4 років характеризується розвитком символічного і понятійного мислення. Від 4 до 7-8 років утворюється інтуїтивне (наочне) мислення, яке впритул підводить до операцій. З 7-8 років до 11-12 формуються конкретні операції. Засоби пізнання, перебувають у розпорядженні дитини на даній стадії, недостатньо «формальні», ще недостатньо очищені і відокремлені від матерії, для дій з якої вони призначені, і тому не дозволяють суб'єкту призвести структурування, не залежне від змісту структурованого і однаково відповідне до будь-якого змісту.
Другий напрямок пов'язаний з дослідженнями П.П. Блонського [6], Л.С. Виготського [7], С.Л. Рубінштейна [25], А.Н. Леонтьєва [12], П.Я. Гальперіна [8], Д.Б. Ельконіна [16], В.В. Давидова [9] та ін. Ці автори вважають, що поява логічних операцій в досвіді індивіда обумовлюється передачею знань і логічного досвіду в спілкуванні та навчанні. Інтелектуальна діяльність при цьому повинна виступати в процесі навчання як предмет спеціального засвоєння.
У Росії в 1920-30-і роки були сформульовані принципи психологічної теорії взаємозв'язку навчання та розвитку. Цю теорію спочатку розробляли П.П. Блонський [6] і Л.С. Виготський [7], а потім у 1940-50-ті роки конкретизували і уточнили С.Л. Рубінштейн [25], А.Н. Леонтьєв [12], П.Я. Гальперін [8], Д.Б. Ельконін [16], А.В. Запорожець [10] та ін. Основним положенням цієї теорії є визнання факту, що розвиток людини визначається засвоєнням їм зразків суспільно-історичного досвіду. В ході історії зростає роль цілеспрямованих впливів виховання та освіти.
Дослідження, проведені під керівництвом ПЯ. Гальперіна [8], виявили, що для дошкільного віку поетапне формування понять відкриває великі можливості, ніж це уявлялося раніше. Було доведено, що за допомогою методу поетапного формування розумових дій розвиток логічних операцій можливо вже в дошкільному віці.
На основі вищевикладеного ми можемо зробити висновок, що психологічний аспект розвитку логічного мислення передбачає цілеспрямовану діяльність по виявленню спонукальних мотивів, цілей, індивідуальних особливостей логічного мислення, а також аналіз розумових операцій з позиції усвідомлення суб'єктом лежать в їх основі логічних прийомів.
З ім'ям К.Д. Ушинського [26] пов'язані становлення і розвиток педагогічної психології, як галузі психологічної науки, що вивчає закономірності навчання і виховання. У його працях було показано, яке значення в навчальної діяльності мають пам'ять, увага, мова, почуття, мислення. Зокрема, він відзначав важливість розвитку логічного мислення у дітей. К.Д. Ушинський стверджував, що «розвиток - логічного мислення - це означає привчити дітей до послідовності, доказовості, ясності, визначеності, самост...