отримали достатньо широкого поширення за межами проф. областей. П. - особлива група слів і виразів, до-раю є одним із джерел поповнення словникового складу літ. мови." [Сергєєв, с. 48].
Вульгаризми - це грубі слова, зазвичай не вживаються освіченими людьми в суспільстві, спеціальний лексикон, використовуваний
людьми нижчого соціального статусу: ув'язненими, торговцями наркотиками, бездомними і т.п.
жаргонізми - це слова, використовувані певними соціальними або об'єднані спільними інтересами групами, які несуть таємний, незрозумілий для всіх сенс.
евфеміі? зм (грец. ?????? - «благоречіе») - нейтральне за змістом та емоційної «навантаженні» слово або описовий вираз, зазвичай використовується в текстах і публічних висловлюваннях для заміни інших, що вважаються непристойними або недоречними, слів і виразів (« в цікавому положенні »замість« вагітна »,« клозет »або« санвузол »замість« туалет »і т. п.)
Евфемізми використовуються в мовних або друкованих текстах для заміни слів, визнаних грубими або «непристойними» (ненормативна лексика). Іноді як евфемізмів використовуються «нелітературні» слова з меншою негативною «навантаженням»: просторічні, жаргонні, авторські. Використання евфемізмів значно пом'якшує негативну «навантаження» на текст, хоча в більшості випадків по евфемізму або за змістом тексту можна встановити, яке слово він замінює.
В основі явища евфемізму лежать:
. глибоко архаїчні пережитки мовних «табу» (заборон вимовляти прямі найменування таких небезпечних предметів і явищ, як, наприклад, богів, хвороб або мерців, оскільки акт називання, по дологический мисленню первісної людини, може викликати саме явище) - такі евфемізми типу: «нечистий »замість« чорт »,« покійний »,« покійний »;
. фактори соціальної діалектології.
Поняття сленгу все більше починає завойовувати увагу сучасної філології. В даний час існує досить велика кількість визначень сленгу, нерідко суперечать один одному. Суперечності ці стосуються, насамперед, обсягу поняття «сленг»: суперечка йде, зокрема, про те, чи включати до сленг одні лише виразні, іронічні слова, які є синонімами літературних еквівалентів, або ж ще й всю нестандартну лексику, використання якої засуджується в колі освічених людей.
Необхідно дати більш чітке визначення сленгу, і з'ясувати відмінність (або тотожність) понять сленгу і жаргону. Як відомо, досі в сучасній лінгвістиці існують сумніви щодо походження слова «сленг». За однією з версій, англ. slang походить від sling (метати »,« жбурляти »). У таких випадках згадують архаїчне to sling one s jaw - «говорити промови буйні та образливі». Згідно з іншою версією, «сленг» сходить до slanguage, причому початкова буква s нібито додана до language в результаті зникнення слова thieves; тобто спочатку йшлося про злодійському мовою thieves language [Pei, p. 183].
Невідомо, коли слово «slang» вперше з'явилося в Англії в усному мовленні. У письмовому вигляді воно вперше зафіксовано в Англії в 18 столітті. Тоді воно означало «образа». Приблизно в 1850 році цей термін став використовуватися ширше, як позначення «незаконної» просторічної лексики. В цей же час з'являються синоніми слова slang - lingo, що використовувався переважно в нижчих шарах суспільства, і argot - воліють кольоровим населенням [Partridge, p. 39]. Cленг вважається мовою простолюддя і основою для виробництва національного словника.
Розглянемо деякі з численних наукових визначень сленгу. У російському мовознавстві найчастіше наводиться визначення В.А. Хомякова: «Сленг - це відносно стійкий для певного періоду, широко уживаний, стилістично маркований (знижений) лексичний пласт (іменники, прикметники та дієслова, що позначають побутові явища, предмети, процеси та ознаки), компонент експресивного просторіччя, що входить в літературну мову, вельми неоднорідний за своїми витоками, ступеня наближення до літературного стандарту, що володіє пейоративних експресією »[Хомяков, C. 43-44].
У цьому визначенні звертають на себе увагу наступні ознаки сленгу: сленг, на думку В.А. Хомякова, хоча і відноситься до «експресивному просторечию» і входить в літературну мову: його ступінь наближення до літературного стандарту «досить неоднорідна», тобто можна знайти приклади «майже стандартні» і «зовсім не стандартні». І, зрозуміло, сленгу властива пейоративність як найхарактерніша риса: важко уявити собі «сленгізм» з яскравою меліоративної конотацією, хоча, ймовірно, певний ступінь «стандартності» все ж представима [Хомяков, C. 43-44].
Зовсім інша трактування пропонується в «Словнику лінгвістичних термінів» О.С. Ахмановой: «Сленг - 1. Розмовний варіант професійного мовлення. 2. Елементи розмовн...
