ру і інших чудесних героїв.
З восьми казок, включених до збірки, сьомій було явно народних з яскраво вираженим національним колоритом. Тим не менш, вони були вже прообразом казки літературної, оскільки Перро додав їм придворно-куртуазну забарвлення, відтворив стиль свого часу. [10, c. 13]
Поворотним моментом в історії літературної казки стала діяльність братів Грімм, збирачів народних казок і творців казок літературних. Хто з нас у дитинстві не чув казку про смішний «розумної Ельзі», такий далекоглядної і такий нескладною? Або про бременських музикантів? Хто не боявся за долю бідних, залишених у лісі дітлахів, що шукають дорогу по розсипаних по землі білим камінцях? Хто не радів лихим витівкам хороброго портняжки?
Виникає питання: казки братів Грімм - це оригінальні твори або записи народних переказів? Відповідь на нього складний, неоднозначний. Грімми, особливо Якоб, - надзвичайно суворо ставилися до того, щоб казки залишалися справжніми, народними, щоб в їх переказ НЕ вкрались ніяке спотворення, ніяка переробка на сучасний лад, на власний смак. Строгий до педантизму Якоб наполягав на цілковитій фольклорної достовірності. Вільгельм, більш поет, ніж учений, вважав, що потрібна художня обробка матеріалу. Втім, розбіжності ці були навіть корисні: завдяки їм тексти гриммовских казок поєднують в собі сумлінним науковцем достовірність з авторським поетичним стилем. Записуючи казки зі слів різних людей, Грімм не могли, та й не хотіли, дослівно відтворювати манеру оповідачів. Вони залишали в недоторканності лад мови, композицію, самий дух казки, але переказували її по-своєму, не рабськи, але творчо. Брати знайшли свій єдиний стиль - живий, простодушний, статечний, іноді лукавий. Завдяки цьому стилю їх казкові збірники стали не просто етнографічним науковою працею, але великим явищем німецької романтичної літератури.
Романтики бачили у творах усної народної творчості свої естетичні зразки, джерела сучасної літератури та основу її національного характеру.
Літературним казкам романтиків властиво поєднання чарівного, фантастичного, примарного і містичного з сучасною дійсністю.
«Німецькі перекази» братів Грімм, як і «Дитячі і сімейні казки», викликали до життя жваву збиральної діяльність у багатьох країнах. Поняття «казка» закріпилося за казкою народною, але разом з тим позначало і літературну казку. У той же час робилися спроби дати визначення літературній казці. Пріоритет належить Я. Гримму, видели відміну літературної казки від народної в усвідомленому авторстві і у властивому першому гумористичному початку. [32, c. 31 - 32]
Рішучий крок назустріч літературній казці зробив основоположник цього жанру X. К. Андерсен, письменник, який стверджував, що казки - «блискуче, краще в світі золото, те золото, що блищить вогником в дитячих очках, дзвенить сміхом з дитячих вуст і вуст батьків »; письменник з чарівним зором, під поглядом якого самі прозові речі перетворюються на казку: олов'яний солдатик, осколок пляшки, уламок штопальної голки, комірець, срібна монетка, м'яч, ножиці і багато-багато іншого. Кожна квітка, кожен вуличний ліхтар розповідали казкареві свою історію, а він передавав її дітям: про те, як бридке каченя перетворився на прекрасного лебедя, а молода дівчина стала «принцесою на горошині»; про те, як король вийшов на прогулянку без сукні та маленький хлопчик гучно заявив: «А адже король-то голий!»; про те, як Снігова Королева намагалася перетворити на шматок льоду серце маленького Кая. І про те, чому сіренький житель лісів - соловей співає у сто крат пленительнейшую дорогоцінної штучної птиці. Прості домашні речі: кухонне начиння, дитячі іграшки, предмети одягу, рослини і квіти, які можна зустріти в полі, на городі, в садку біля будинку; зовсім звичайні, що оточують нас домашні тварини та домашня птиця: собаки, кішки, кури, качки, індики; мешкають в саду півчі птахи - все це улюблені казкові персонажі Андерсена, кожен зі своєю історією, характером, манерою поведінки та мови, своїм гумором, капризами і примхами.
Казки данського письменника переповнює ціла гама людських почуттів і настроїв: доброти, милосердя, захоплення, жалості, іронії, співчуття. І найголовніше - любові. Згадаймо: коли в пошуках Кая Герда верхи на олені наближається до двору Снігової Королеви, олень просить мудру фінську жінку наділити дівчинку небувалою силою - інакше їй не повернути Кая.
Але ось що відповідає оленеві ця жінка: «Сильніше, ніж вона є, я не можу її зробити. Невже ти сам не бачиш, як велика її сила? Подумай, адже їй служать і люди, і тварини! Вона босоніж обійшла півсвіту! І ця сила прихована в її серце ». Така сила любові в казках Андерсена. Ця сила рухає горами, перемагає горе і розлуку, повертає до життя приречених на смерть. Вона горда і самовіддана. Ад...
