дах спорту швидкісно-силового характеру розвитку швидкості рухів сприяють і засоби, розвиваючі силу м'язів (особливо при великих зовнішніх опорах, характерних для більшості видів метань). Цінність силових вправ для розвитку швидкості м'язових скорочень полягає ще і в тому, що домогтися істотного збільшення швидкості за рахунок чисто швидкісних вправ важко, а завдання підвищення силових можливостей вирішується більш просто. Однак розвиток сили при цьому має проходити в умовах швидких рухів. Для цього використовують метод динамічних зусиль: максимальне силова напруга створюється за рахунок переміщення якогось непредельного обтяження з найвищою швидкістю при повній амплітуді руху.
Частота рухів характеризує циклічні руху. Максимальна частота рухів рук вище, ніж ніг; частота рухів дистальних ланок кінцівок вище, ніж проксимальних.
Вимірювання частоти рухів виробляється, як правило, за короткі інтервали часу. Наприклад, у спринтерів частоту рухів в бігу на 100 м характеризують середньою частотою кроків за 1 с; вимір максимальної частоти рухів кінцівок (найчастіше кисті) проводять за відрізки часу в 5-10 с. Нерідко в останньому випадку максимальна частота рухів перераховується на 1 хв, проте одержувані величини перевищують реальні можливості людини, так як витримати максимальний темп протягом хвилини людина не може.
Частоту рухів, а разом з нею і швидкість циклічних рухів розвивають за допомогою вправ, які можна виконувати з максимальною швидкістю. На початку спортивного тренування не слід захоплюватися використанням вузькоспрямованих вправ. Цим методом можна поліпшити результат у бігу на короткі дистанції лише на 1-1,5 с. З самого початку слід домагатися зростання швидкості за рахунок загальнофізичної підготовки та лише потім переходити до обмеження засобів розвитку швидкості [4]. Якщо не дотримуватися цього правила, те у займається швидко утворюється свого роду швидкісний бар'єр (Стабілізація швидкості), який долається з великими труднощами. p> Для розвитку частоти і швидкості рухів застосовують повторний, повторно-прогресуючий і змінний методи вправи. При цих методах дистанція бігу підбирається такий довжини, щоб в кінці її швидкість не знижувалася і при повторних спробах. У зв'язку з тим, що робота з максимальною інтенсивністю протікає в анаеробних умовах, інтервали відпочинку між спробами слід встановлювати достатніми для погашення кисневого боргу. Їх можна заповнити легким бігом, спокійною ходьбою і т. п.
Значні інтервали відпочинку (наприклад, після пробігання 100 м для відновлення потрібно близько 8 хв) призводять до зниження щільності занять, тому розвивати швидкість рухів у школярів на уроках доцільно іншими методами: ігровою і змагальним, при яких емоційне збудження вище і тому створюються кращі умови для прояву швидкісних можливостей.
Якщо швидкісна робота виконується на тлі втоми, то розвивається швидкісна витривалість, а НЕ максимальний прояв швидкості.
Вікові особливості істотно обмежують можливості розвитку швидкості рухів. Найбільш сприятливим є вік 11-12 років у дівчаток і 12-13 років у хлопчиків.
При розвитку швидкості рухів у дітей перевагу слід віддавати природним формам рухів і нестереотипна способам їх виконання. Стандартне повторення вправ з максимально можливою швидкістю може вже в дитячому віці призвести до утворення швидкісного бар'єру. Рухливі ігри у молодшому шкільному віці і спортивні ігри в середньому і старшому мають явну перевагу перед стандартними пробіжками на швидкість.
У молодшому шкільному віці використовують різноманітні вправи, що вимагають швидких короткочасних переміщень і локальних рухів. Це вправи з короткою і довгою скакалкою (вбеганіе і вибігання), естафети з бігом, вправи з кидками і ловлею м'яча і т. п.
У середньому шкільному віці все більше місце повинні займати швидкісно-силові вправи: стрибки, многоскоки, спригіванія й вистрибування в темпі, змінні прискорення в бігу, метання. Слід також включати повторне подолання коротких дистанцій (від 30 до 60 м) з максимальною швидкістю. У старшому шкільному віці застосовується комплекс власне швидкісних, швидкісно-силових вправ і вправ для розвитку швидкісної витривалості. Продовжують використовуватися і спортивні ігри, естафети. Дистанція бігу для розвитку швидкості збільшується до 80-100 м.
Швидкісні вправи у дітей необхідно поєднувати з вправами на розслаблення м'язів. Слід вчити їх вмінню розслабляти м'язи і по ходу виконання вправ (Наприклад, в бігу після відштовхування підкреслено розслабляти м'язи гомілки). p> Швидкість рухової реакції, тобто швидкість відповіді людини рухом на який-небудь сигнал (світловий, звуковий, тактильний), являє собою сенсомоторную реакцію.
Розрізняють прості і складні реакції. Проста реакція - це відповідь заздалегідь визначеним рухом на очікуваний сигнал (наприклад, прийняття старту при пострілі стартера). Складні реакції поділяються на...