ьких з'їздах рубежу XI-XII ст., бачачи в ній засіб від усобиць, розорення Руської землі і братовбивчих війн В»[11, с.130]. ​​
Хоча Данило належав до пануючому феодального класу, у своїй книзі він виступає, передусім, як російський патріот, захисник ідеї єдності Руської землі. Перебуваючи далеко за межами батьківщини, він ніколи не забуває про неї. Ось чому він з повним правом міг заявити в післямові до своєї книги: В«ні дітей моїх духовних, ні всіх християн ніколи же не забував єсмь В».
Велике місце в В«ХодінніВ» займають легенди, які Данило небудь чув під час своєї подорожі, або вичитав в письмових джерелах. Він легко поєднує в своїй свідомості канонічне письмо і апокрифи. Так, Данило з повною переконаністю пише про тому, що поза стіни церкви Воскресіння за вівтарем є В«пуп земліВ», а в 12 сажнях від нього знаходилося розп'яття, де стоїть перевищує висоту списи камінь з отвором глибиною в лікоть; в цей отвір і був вставлений хрест, на якому розіп'яли Христа. Під цим же каменем лежить голова Адама, і, коли Христа розіп'яли, камінь тріснув і кров Христа обмила голову Адама, тобто всі гріхи людського роду. Достовірність даного В«фактуВ» Данило поспішає підкріпити чисто літописним прийомом: В«І є разселіна та на камені тому і до днешняго дні В». Наведена Данилом апокрифічна легенда ілюструвала християнський догмат викупної жертви Христа і була закріплена давньоруської живописом.
Мова В«ХодінняВ» простий, ясний, близький до літописів, а не до церковній літературі XII століття. Він гранично лаконічний. Навіть палестинський пейзаж у В«ХодінніВ» зображується з ділової точки зору: В«грізно і безводних є те й сухо В»,В« дебрь камена і страшна В»,В« ліс великий і част В»і та далі.
Але іноді Данило залишає ділову манеру опису та створює картини великої вражаючої сили. Таке, наприклад, опис ним пасхальної заутрені в церкві Гробу Господнього в Єрусалимі: В«в 6:00 дні збираються ввесь нарід перед церква святого воскресіння, незліченна безліч народу, від усіх країн прішелці і тоземці, і від Вавилона, і від Егіпьта, і від усіх конець землі ту ся собіраються в ть день невимовно безліч ... і велика тіснота і товчіння люте людем ту биваеть; мнозі бо человеці ​​ту задихаються від тісноти людий незліченних; і ти людіє вси стоять з свічками НЕ вожженимі і чекають відчинення дверей церковних. Всередину ж церкви тоді токмо попове одинці суть і ждуть попове і вси людье, аж поки Прийди князь з дружиною; і тоді буває отверзеніе дверей церковним і входять людие до церкви в тісноті велице і в гнетеніі і наповнюють церкву ту і палати вси повні будуть; не можуть бо ся вместіті ввесь нарід до церкви ту, але ту стояти поза церквою людіє мнозі зело, близько Голгофи і близько Краніева місця і до туди, идеже хрести наліз, і все те повно будеть людей бещісла багато безліч. І ти люди вси в церкві і поза церкве інше не проказують ніщо ж, але токмо В«господи, помилуй!В» звуть не ослабнемо і волають сильно, яко тутнаті і гриміти всьому місцю тому від зойку людий тих В». Чи не менш яскраво передано сцена приходу короля Болдуіна з дружиною, коли на суцільний натовпі ледь вдається зробити невеликий прохід, в якій разом з королем потрапляє і сам Данило. Ці картини так жваво намальовані Данилом, що і через 850 років вони мимоволі виникають у всіх подробицях перед очима сучасного читача. p> Данило був цілком освіченим людиною свого часу. Він володів грецькою мовою, що дозволило йому легко спілкуватися з місцевим населенням Палестини. У В«ХодінніВ» часто зустрічаються грецькі слова, що додає особливого лексичний колорит всьому твору. Наприклад: В«метухіяВ» - підгір'я, В«ПентікостіяВ» - день п'ятдесятий, В«ксілажьВ» - чагарник і багато інших. Іноді ж сам Данило дає переклад тим грецьким словами, які він вживає в якості власних назв. Наприклад: В«ім'я місцю тому спудеї, іже протолкуется тщание В»(поспішність) або:В« ім'я того місця Каламоніі, еже претолкуется добру домівку В»і так далі. p> Таким чином, можна вважати, що далеку подорож Данило зробив, В«понужен думкою своєю і нетерпіннямВ», бажаючи бачити В«святий град Єрусалим і землю обітовануВ», і В«любве ради святих місць сих іспісах все, еже відех очима своима В». Твір Данила написано «³рних заради людинаВ», він надавав своєму В«ХодінняВ» не лише пізнавальне, але і моральне, виховне значення: його читачі - слухачі повинні подумки проробити те ж подорож і отримати ту ж користь для душі, що й сам мандрівник. p> Незважаючи на те, що твір написано на початку XII століття, залишається неясним питання, на який шукає вже давно відповідь В. В. Данилов: В«за яких обставинах відбулася подорож Данила: згадка його численних супутників, нестиснення його в грошах і, нарешті, ті безумовні знаки поваги, які надавав Данилу король Балдуїн В»[5, с. 83]. Все це давало підставу припустити, що Данило в тій чи іншій мірі був представником Руської землі, прибув до Палестини з якимись дипломатичними або церковно-організаційними п...
