lign="justify">} (-v [0]> = vel)
{[1] = vel;
}
} ((fabs (y [0]-coord) <= err2) && (v [0]> 0))// якщо удар
{(v [0]> vel)
{[1] = vel * (1-sqrt (k)) + v [0] * sqrt (k);
} (v [0] <= vel)
{[1] = vel;
}
}
// заміна початкових даних для циклу [0] = v [1]; [0] = y [1]; = t + dt;
// запис в файл
fprintf (print, "% f t% f n", t, y [1]); (phase, "% f t% f n", v [1 ], y [1]);
}
}
6. Висновок
Отримані в ході моделювання графіки узгоджуються з передбаченнями, зробленими на основі наявної теоретичної бази. Подальший розвиток цієї теми дозволить заглибитися у вивчення руху об'єктів, що беруть участь у зіткненні (причому, особливий інтерес представляє непружне зіткнення). Удосконалення програми дозволить визначати нові величини, що характеризують співудар. br/>
7. Список використаних джерел
1. Савельєв І.В. Курс фізики. т.1. Механіка. Молекулярна фізика. М.: Наука. Гол. ред. фіз.-мат. Літ. 1989. -352с
. Іродов І.Є. Основні закони механіки. 3-е изд., Перераб. І доп. - М.: Вища. Шк. 1985. -248с
. Сивухин Д.В. Загальний курс фізики. У 5 т. Том I. Механіка. 4-е вид., Стереотипами. - М.: ФИЗМАТЛИТ; Вид-во МФТІ, 2005. -560с
. Фейнман Р.Ф. - Лекції з фізики
1.