[17; 14] - так відгукнувся про працю перекладачки І.С. Тургенєв у листі до Л.М. Толстому від 28 грудня 1879 Недоліки цієї праці, як очевидно тепер, набагато більше, ніж уявлялося І.С. Тургенєву. Однак щоб виконати вперше роботу такої колосальної складності, було потрібно, звичайно, і старанність, і любов до справи.
В її перекладі простежується одна загальна тенденція. Інші авторські формулювання, які здаються їй занадто різкими, радикальними, у французькому тексті пом'якшуються.
На прикладі зробленого можна переконатися, як у перекладі дрібна, здавалося б, помилка, малозначний смисловий зсув призводять до прикрих неточностей в характеристиках персонажів, їх душевних станів.
Звичайно, немає підстав дорікати І.І. Паскевич у свідомому намірі видозмінити в перекладі стиль «Війни і миру», підпорядкувати його іншим, чужим Л.Н. Толстому літературним принципам. Але об'єктивно це виходить саме так. Наліт банальності, сентиментальності, часом пишномовності вноситься перекладачкою в текст «Війни і миру», можна сказати, стихійно - відповідно до її власними смаками. І само собою зрозуміло, що ті висловлювання, ті порівняння, епітети, які у Льва Миколайовича особливо явно йшли врозріз із звичним і загальноприйнятим, - у перекладі пригладжують саме в такому дусі. Зрозуміло, як страждають від такої манери перекладу, зокрема, толстовські пейзажі з їх неприкрашена, конкретністю, безоглядної точністю.
В останні десятиліття XIX століття всесвітня популярність Л.Н. Толстого стрімко зростала. Його діяльність мораліста і проповідника загострювала інтерес до його особи, кидала новий різкий світло і на ті твори, які він написав до перелому в своїх поглядах.
Наприкінці XIX століття у різних країнах стали виходити багатотомні зібрання творів Толстого, що включали і художні твори, і статті, і трактати. У Франції за цю справу взялося видавництво Сток. Всі переклади в цьому виданні виконані Ж.В. Біншток; зібрання творів рекламувалося видавництвом як «дослівний і повний переклад» творів Л.Н. Толстого.
Перевага бінштоковского варіанту «Війни і миру» насамперед у тому, що цей переклад дійсно повний, без купюр. І епілог, і всі історико-філософські екскурси в основному тексті роману передані їм французькою мовою цілком. Селянські, солдатські епізоди, які в перекладі І.І. Паскевич залишилися зім'яті, тут теж дані повністю. У передачі висловлювань Л.Н. Толстого і його персонажів немає того відтінку згладжування, пом'якшення, який зустрічається у І.І. Паскевич. Читачам нового французскій перекладу «Війни і миру» відкрилися вперше важливі психологічні штрихи, деталі, які в перекладі І.І. Паскевич були пропущені або передані невірно. Однак з позитивних особливостей роботи Ж.В. Біншток - дбайливе поводження з іноземними текстами «Війни і миру» [26; 180, 186]. Його попередниця задовольнялася тим, що після великих французьких текстів - не менше ніж абзацу - ставила примітка у виносці: «В оригіналі - французькою мовою». А між тим очевидно, що в художньому ладі «Війни і миру» підчас особливо важливо саме змішання мов, поєднання російських і неросійських слів у межах однієї фрази або навіть одного абзацу.
І видавництво Сток, і перекладач Ж.В. Біншток, і його редактор П.І. Бірюков могли з повною щирістю бачити своє завдання в тому, щоб дати французькому читачеві тексти ...
