гровій формі несвідомих пригнічених тенденцій і їх програвання в напрямку соціально прийнятних стандартів і норм. Тут дорослий - центральна особа в грі - бере на себе функції організатора гри, інтерпретації її символічного значення.
Прикладом директивної терапії можна вважати полегшуючу психотерапію Леві, для якої характерні заздалегідь розроблені плани ігри, чіткий розподіл ролей, з'ясування всіх конфліктних ситуацій. Дитині пропонується в готовому вигляді кілька можливих варіантів вирішення проблеми. В результаті гри відбувається усвідомлення дитиною себе і своїх конфліктів.
недирективная (ненаправленная), в якій використовується вільна гра як засіб самовираження дитини, що дозволяє одночасно успішно вирішити три важливі корекційні завдання: розширення репертуару самовираження дитини; досягнення емоційної стійкості і саморегуляції; корекція відносин у системі «дитина - дорослий».
У ненаправленої ігротерапії на передній план виходять ідеї корекції особистості дитини шляхом формування адекватної системи відносин між дитиною і дорослим, дитиною і однолітком, системи конгруентної комунікації. Психотерапевт не втручається в спонтанну гру дітей, які не інтерпретує її, а створює самою грою атмосферу тепла, безпеки, безумовного прийняття думок і почуттів клієнта. Ігрова терапія застосовується для впливу на дітей з невротичними розладами, емоційно напружених, що пригнічують свої почуття.
Мета гри в такому підході - допомогти дитині усвідомити самого себе, свої переваги й недоліки, труднощі і успіхи.
3) за формою організації:
- індивідуальна игротерапия. Якщо соціальна потреба у дитини відсутній, постає особливе завдання формування потреби в соціальному спілкуванні, яка може бути оптимально вирішена у формі індивідуальної ігротерапії.
групова ігротерапія. У випадку, якщо соціальна потреба вже сформована, то найкращою формою корекції особистісних порушень спілкування буде групова ігротерапія.
Причому у вітчизняній психологічній практиці перевага віддається груповій формі роботи, при якій в грі є два центри: дорослий і «ідеальна форма» розвитку, в першу чергу тут мається на увазі роль дорослого та спілкування дітей один з одним , їх реальний зв'язок (Д.Б. Ельконін).
Групова ігротерапія - це психологічний і соціальний процес, в якому діти природним чином взаємодіють один з одним, набувають нові знання не тільки про інших дітей, але і про себе. Цей метод передбачає гру як терапевтичний процес і є ефективним засобом корекції функціональних нервово-психічних розладів, психосоматичних захворювань і психопрофілактики.
Групова ігротерапія покликана: допомогти дитині усвідомити своє реальне «Я», підвищити його самооцінку і розвинути потенційні можливості, відреагувати внутрішні конфлікти, страхи, агресивні тенденції, зменшити занепокоєння і почуття провини.
Цілі групової терапії слід визначати як терапевтичні в широкому сенсі, а не індивідуалізовані перспективні цілі для кожної дитини в цілому. В іншому випадку ігротерапевт неминуче непомітно або відкрито підштовхує дитини в напрямку мети, пов'язаної з певною проблемою, обмежуючи, таким чином, можливості дитини з управління власною діяльністю.
У цьому сенсі цілі і завдання можуть бути позначені таким чином. Групова ігротерапія покликана допомогти дитині розвинути більш позитивну «Я-концепцію»; стати більш відповідальним у своїх діях і вчинках; стати більш самоврядним; більшою мірою покладатися на самого себе і оволодіти почуттям контролю; виробити велику здатність до самопринятию і самостійного прийняття рішень; розвинути внутрішній джерело оцінки і знайти віру в самого себе.
4) за структурою використовуваного матеріалу:
- зі структірованним (іграшки з реального життя, іграшки, що допомагають відреагувати агресію, будівельні гри). До структурованим ігор відносяться гри в сім'ю (людей і тварин), агресивні, з маріонетками (ляльковий театр), будівельні, виражають конструктивні і деструктивні наміри. Структурований матеріал провокує вираз агресії (вогнепальна, холодна зброя), пряме вираження бажань (людські фігури), а також комунікативних дій (ігри в телефон, телеграф, потяги, машини). Передбачається, що вік дітей від 4 до 12 років є оптимальним для застосування цього методу
з неструктурованим (група ігор, що належать до арттерапії (малювання пальцями, кистю, пастеллю, кольоровими олівцями); рухові ігри та вправи (стрибання, лазіння), ігри з водою, піском, глиною.
до неструктурованих матеріалу відносяться вода, пісок, глина, пластилін, з його допомогою дитина може побічно висловлювати свої бажання. Цей матеріал сприяє також розви...