а у другій частині він дотримується послідовності подій Євангелія від Матвія. Відбувається ніби перестановка. І ця перестановка збентежила нашого протестанта, який вирішив запропонувати робочу гіпотезу про взаємне користуванні, але не в тому порядку, до якого ми звикли: Матвій, Марк, Лука, - а в іншому: Матвій, Лука, Марк. »(2).
Неміцність цих побудов видно вже хоча б з того, що ті ж самі міркування пізніше були використані для доказу іншого порядку, згідно з яким найпершим було написано Євангеліє від Марка.
Отже, послідовність подій у Євангеліста Марка завжди збігається або з послідовністю Матвія, або з послідовністю Луки, або у них обох разом. Таких збігів багато: скажімо, чудо про розслабленого в Капернаумі і покликання Левія Матвія викладаються в одній і тій же послідовності у всіх трьох євангелістів. Зривання учнями класів в суботу і зцілення сухорукого також записані в однаковій послідовності у всіх трьох Євангеліях. Але навіть, коли послідовність викладу не є однаковою для всіх трьох Євангелістів, то в будь-якому випадку послідовність викладу у Марка завжди збігається або з Євангелієм від Матвія, або з Євангелієм від Луки.
З цього спостереження і народилася теорія взаємного користування, яка протрималася до XIX століття, а потім її витіснила нова теорія - теорія двох джерел, яка досі є для багатьох робочою.
. 5. Теорія двох джерел
Суть цієї гіпотези зводиться до двох положень. Перше - Євангеліє від Марка - найдавніше, і саме воно послужило джерелом для робіт Матвія і Луки. Але крім Євангелія від Марка, Матвій і Лука використовували ще один письмовий джерело, яке до нас не дійшов, але піддається реконструкції при зіставленні текстів Матвія і Луки. За думки творців цієї теорії, втрачений джерело містив переважно вислови Господа нашого Ісуса Христа, так звані логії. У науковій протестантської традиції втрачений джерело позначається латинською буквою Q, від німецького Quelle - джерело.
«Вперше таке припущення з'явилося в статті Шлейермахера, який аналізує збережені церковним істориком Євсевієм (IV ст.) свідоцтва Папія, єпископа Ієрапольського (II ст.), про Матфее і Марке: Матфей з'єднав логії на єврейською мовою, а перекладав їх кожен, як міг (Євсевій. Церковна історія. Кн. 3, гл. 39, 16). У цьому вислові Папія, наведеному Євсевієм через 200 років, Шлейермахер побачив вказівку на збори висловів Ісуса. Звідси ж випливає припущення, що Матфей написав своє Євангеліє єврейською мовою - припущення, яке досі нічим не підтверджується.
Раніше ці слова розумілися як свідчення того, що Матфей написав арамійське Євангеліє, зібравши усні перекази про словах і справах Господа. Це припущення Шлейермахера допомогло прихильникам гіпотези двох джерел інтерпретувати слова Папія як вказівку на текст, за структурою подібний ось цьому самому гіпотетичному Q. Творці теорії вирішили, що цей самий джерело і згадується у Папія, і логії, які з'єднав Матфей, ??це його сліди. Крім того, Шлейермахер припустив, що Папій, говорячи про творі Марка, має на увазі не наше канонічне Євангеліє від Марка, а більш ранній варіант цього тексту. Так вперше була прийнята гіпотеза так званого прото-Марка. »(2).
«... самі ранні редакції Марка, або так званий Первомарк не є первозапісью. Це випливає вже з того, що євангеліє Марка написано грецькою, а розмовною мовою країни, з якою у євангелістів пов'язані описувані події, був арамейська. І сліди таких арамеізмов дослідники знаходять в самому грецькому євангелії. Отже, у творчих коморах і цього євангеліста малися більш ранні джерела та матеріали. »(3).
Чому знадобилася ця гіпотеза? Та тому, що якщо припустити, що не було іншого Євангелія від Марка, крім канонічного, і їм два інших Євангеліста - Матвій і Лука - користувалися, то як пояснити разючу розбіжність, скажімо, у притчі про злих виноградарів. Припустимо, обидва вони користуються текстом від Марка, але згідно один з одним змінюють кінцівку. Припустимо навіть, що вони змінили кінцівку тому, що знали, що Господь помер поза табором, поза стінами єрусалимські й визнали за необхідне показати, що Він під образом сина з цієї притчі мав на увазі Себе. Таким чином, первинний текст Марка змінився - син побивається поза стінами виноградника, як і Господь Ісус Христос убитий був поза стінами Єрусалиму. Як пояснити, наприклад, що і Матвій і Лука вирішили опустити епізод в Гефсиманському саду з юнаком, який біг (під цим юнаком зазвичай розуміють самого Марка), залишивши в руках переслідувачів своє покривало? Як пояснити й інші характерні тільки для Марка епізоди? Для чого двом євангелістів знадобилося їх так згідно опускати? Тоді й кажуть: був такий джерело, яким вони користувалися - прото-Марк, і в ньому було все трохи інакше. І якщо ми це все реконструюємо, то там вже точно буде все чі...
